Клуб ненависників стробоскопів

11

Я посилено приховую від усіх свій діагноз. Близькі люди, зрозуміло, в курсі. На робочому місці ніхто нічого не знає. Я епілептик з ретельно контрольованою ремісією. У мене ніхто не запідозрить людини нездорового, ніяких зовнішніх ознак у мене немає. Я не п’ю, не користуюсь послугами солярію (фізпроцедури заборонені), не можу відвідувати ні новомодні клуби (мелькає світло дратує чисто фізично), ні кіносеанси у форматі 3D (люди без подібного стану мозку відходять з головним болем, а я туди тим більше ні ногою).

Задовбали реакція людей, дізнаються про мою недугу. Я не «збиткова» і не «хвора на всю голову». Я не падаю в нападах кожні півгодини, у мене виразна мова і гарна пам’ять. Жаліти мене теж не треба. Сама себе преотлично пожалію — через п’ять років з часу постановки діагнозу вже пристосувалася.

Зрозумійте: епілепсія буває різна. Не стрижіть всіх під одну гребінку. Якщо вже ви дізналися про мою проблему, саме знання не повинно змінювати мене в ваших очах.