Ніколи такого не було — і ось знову

10

Задовбали чергова патріотична істерика. До травня ще два місяці, а вона вже почалася, не в голові простої людини, а чиновника.

Знову сиплються тендери на оформлення та на сувенірка. Я подглядываю за цим і офигеваю — в країні криза, звідки стільки грошей? Мовляв, на світлій пам’яті не економлять. Ага, щас же. Не економлять на помпезності і піар, а ось на ветеранів всім насрати.

Ось вам приклад з минулих років. Дзвінок з адміністрації, треба розробити «сорочку» на стандартну коробку цукерок. З урахуванням всіх витрат вартість виходить близько 150 р. за штуку (шовкографія, дизайнерський папір, робота). Майже погоджують, коли з’ясовується, що вартість обкладинки виходить дорожче, ніж цукерок. Цукерки за сотку в подарунок нібито не на «отъ@%ись». В результаті зробили наклейки за 30 рублів, але це вже інша історія.

А машини, які нібито підганяють ветеранам? Хлопців, так серйозно, справжній ветеран вже знаходиться в тому положенні, що йому ходити важко, а наш чиновник думає, що він буде на механіці кататися і витрачати пенсію на бензин і страховку. Більше того, я не уявляю собі літньої людини, якому мінімум 78 років продовжать права і оформлять поліс. Сміх, але якось сумно.

Але більше всього задовбали істерія навколо пам’ятників. Щороку хто-небудь успішно піариться на цьому тлі: сосиски посмажать, то дошки, то руки в день весілля погреют. Ну і чорт з ними, навіщо піднімати ґвалт на весь світ, мовляв, яке бидло, історії не пам’ятає? Але ні, будуть размусоливать до самого травня. Щоб точно вся країна дізналася.

У моєму дитинстві такого не було. Ніхто не ліз до вічного вогню, але не тому, що «дедыжевоевали», а тому, що на пам’ятники в принципі лазити не можна. У моєму дитинстві держава не намагався зробити перемогу у війні найголовнішою національною ідеєю. У моєму дитинстві ми збиралися на скромний парад (так, у невеличкому місті був більш ніж скромний парад) і дарували ветеранам квіти. І ми ніколи не ототожнювали себе з ними, мовляв, ось ми перемогли. Для нас, двадцять років тому, вони перемогли, і тому свято, без жодних розкошів, виглядав епічно. Правда, ветеранів-то вже не залишилося.

До чого це я? Побачила приблизний бюджет на святкування. Краще б купили квартири або зробили ремонт тим старим, що ще живі.