Замучилися сніг ковтати?

9

Доброго часу доби!

Ось і я натиснула на напис олівцем. І, напевно, більше навіть не за себе, а «за того хлопця» — сама я все більше на штурманському місці. Але і самій за кермом іноді доводиться посидіти.

Отже, 1 березня. Стольносибирский град, тільки вчора вибрався з леденючего антициклону з температурами під -30 В більш м’який, але і більш сніговий циклон. В місто веде Східний об’їзд. Гладке, чотирисмуговий шосе з двома смугами руху в кожну сторону, зручними освітленими розв’язками і комфортним швидкісним режимом. Ранок раннє, ще темно, вночі, нагадаю, йшов сніг. Сильно йшов. Що маємо? Права смуга ще якось видно в світлі фар за рахунок контрасту, ліва — повністю прихована під снігом. Так, під легким, пухким, тільки що нападникам снігом.

Їдемо не те, щоб дуже повільно — під 100. Зліва на 110 обганяє машинка і прямо перед носом перебудовується назад в правий ряд, воЕкшн відпускає педаль газу, і його швидкість знижується до тієї ж сотні, що і у нас. Що у нього позаду, він не бачить, бо ще темно, сонце не зійшло. А позаду легкий та пухкий сніг під колесами його машини піднявся, і тепер я не бачу взагалі нічого, крім снігової завіси. Щоб хоч трохи бачити дорогу, нам доводиться пригальмовувати.

Позаду ще один кроссовер, він побачив, що ми пригальмували, перестроївся в лівий ряд і теж обігнав нас, тому що йому треба до міста швидше. І оскільки йому аналогічно не дуже хочеться їхати свеженаметенному, пухкому і слизькому, то він прямо перед нашим капотом перебудовується назад в правий ряд. Та ж фігня, гальмуємо з-за того, що нічого не видно і є ризик з’їхати з дороги або в’їхати у відбійник між смугами.

А за нашої, вже майже зупинився машиною, мчить вантажівка. Більше сотні несеться. Поспішає: з 7 ранку до 10 В місто їм в’їжджати не можна, якщо не встигне, то буде стирчати 3 години біля посту ДАІ. Водієві фури на снігову пелену, загалом, плювати, він з триметрової висоти кабіни відмінно все бачить. Але їхати по лівій смузі для нього теж не варіант. А ми, залишившись у фури в ар’єргарді, зупиняємося і вмикаємо аварійку, хоча толку від неї в білій пелені немає: видимість 45 сантиметрів, далі сніг стіною.

Скажіть, шановні, якою бог змушує вас обганяти автомобілі, що їдуть з тією ж швидкістю, що і ви? На заметеній снігом трасі? І навіщо йому потім штовхати вас під лікоть, щоб ви відразу перебудувалися назад і знизили швидкість? Вам не видно з-за снігу? Так тримайте дистанцію! Обігнали? Не перебудовувати відразу і не знижуйте швидкість — тут не місто, тут траса! Страшно? Тоді навіщо обганяли?