Право на самотність

11

Мабуть, мене задовбали всі, хто вважає стільниковий зв’язок нормою існування і невід’ємною частиною життя. Ну от не приходить навіть на думку одного (татові, начальнику, товаришу по службі) думка, що мобілка може у мене розрядитися, глюкнуть, вирубатися, а вже зовсім неймовірно, якщо я сам її відключив. І починається долбеж на другий номер, на номер дружини, на робочий або домашній телефон, скайп, ася, мейл-агент, пошту… Я ж грошей зайняв на цілу квартиру і втік. А якщо точніше, просто картка на сантехніку згадалася прямо щас.

І при включенні номери передзвонять ж обов’язково, і повчально прозвучить: «Мобільний заряджати треба!» «За балансом стежити треба!» — і вже зовсім не уникнути фрази: «Ти чого зник?»

Розвиток мобільної телефонії скоро не залишить місць, де нас не дістати. Якщо раніше стовідсотковими місцями втрати зв’язку (а значить, відпочинку від настирливих SMS і дзвінків) були метро і Байкал, то зараз і до них дісталися опсосы. Автоматичний роумінг на залишає шансів навіть за кордоном.

Брати і сестри! Не забувайте, що ви ще й люди, а кожна людина має право на самотність. Ну, хоч іноді.