Око за Око, сирок за сирок

9

Я з тих, хто не економить на продуктах — купую саме ті смаколики, які я хочу, незалежно від ціни на них. А от численні родичі беруть все за принципом «подешевше», не дивлячись на склад, виробника і т. д. І хоч полиці в холодильнику у нас формально окремі, моїми продуктами харчуються всі, кому не лінь, і не гребують ще й вихваляти, якщо сподобається. Коли ж я виявляю недолік куплених вчора продуктів, мені заявляється, що вони, напевно, випадково взяли моє, а я тоді можу забрати аналогічний продукт з їх полки. Бартер? А от ні фіга.

Я купую сирки в натуральному шоколаді. Ну добре, якщо місцеві знавці зараз мене закидають тапками — просто сирки в дуже смачною і ніжною шоколадної глазурі за 40 рублів, а не в коричневій солодкої маси за 15. Встигаю з’їсти один, а решта розтягують родичі, пропонуючи мені взамін свої дешеві аналоги зі словами «так він такий же смачний». Ось і їжте їх самі, раз вони такі ж, навіщо мої брати?

Я купую дорогий сир без зайвих консервантів і всяких «Е», а мої родичі пускають його на піцу і гарячі бутерброди, пропонуючи мені потім з їх полки незрозумілого якості масу, тягнеться, як резина і навіть не пахне сиром. Піца, до речі, мені зазвичай не дістається, бо «було так смачно, що ми всі відразу з’їли, навіть ще хотілося».

Я купую дорогі пластівці з медом і горішками, або просто шоколадні, або ще якісь солодкі, які мені захотілося. Зазвичай пачки мені вистачає мало не на тиждень сніданків, але останнім часом такі пачки я змушена купувати кожен день. Я раптово стала багато є? Ні, це родичі з задоволенням ласують моїми пластівцями, обіцяючи мені купити такі ж взамін. А через тиждень я отримую пачку прісних позбавлених смаку пластівців за ціною в два рази нижче моїх солодких і кислу міну: «Якісь твої дорогі, ми ось тобі такі ж дешевше знайшли». Спасибі, блін. Їжте самі, раз «такі ж».

І так в усьому: пропонують свою варену ковбасу замість з’їденої моєї сирокопченої; цегла хліба «столичний» замість мого многозернового; свою рідку «згущенку» в упаковці а-ля майонез замість мого справжнього згущеного молока в банку. Хоч молоко і яйця у нас не сильно різняться, хоча останні я завжди беру категорією (і ціною, відповідно) вище.

І це все дико задолбали. Виходить, що я за свої витрачені величезні гроші отримую несмачні і не завжди натуральні продукти. А родичі за три копійки ласують всім натуральним. Хіба це чесно? Ні натяки, ні розмови, ні спроби щось заховати, винести, не купувати зовсім — нічого не допомагає. Круглі очі і вигуки: «Тобі що — продуктів для родичів шкода?» Ні, мені не шкода, якщо ви мені відповісте тим же або у вас просто зараз немає потрібного інгредієнта. Але годувати здоровенних лобів я не наймалася, при тому, що дохід не нижче мого, а ось бажання витратитися на власні забаганки геть відсутня.