Без особи

10

Назва мого захворювання мало кому що скаже, тому перерахую деякі симптоми. Я не розрізняю людських осіб. Я не вмію спілкуватися з людьми — і це не фігуральний вираз, а реальний факт, та мені це не особливо й потрібно. Звичайно, я вивчив, як поводитися і що говорити у величезній кількості ситуацій, але будь-непередбачений поворот «сюжету» змушує мій мозок працювати, як при взятті складного інтеграла. А якщо в кімнаті зі мною знаходиться кілька осіб і всі вони розмовляють, то це в прямому сенсі викликає інформаційну перевантаження у мене в мозку. Я не вмію відключатися і змушений слухати всі розмови.

На щастя, інтелект при цьому не страждає, тому ви навряд чи помітите в мені якісь особливості. Людей я розрізняю за характерними ознаками, хоча це кожен раз складна аналітична задача. З перевантаженням теж просто — допомагає плеєр, де грає легка музика, а з парою близьких людей я можу спілкуватися і без перевантажень. Крім того, я дуже люблю собак, і вони відповідають взаємністю. На мене ніколи в житті не гавкнула жодна бродячий собака. Я завжди захищав, захищаю і буду захищати їх, бо знаю, що у них є душа, і часто краще людської.

Хто ж мене задовбав? Так ті, хто, чим відрізняючись від норми (виражаючись політкоректно), не намагаються компенсувати це своїм інтелектом або іншими якостями, а бажають, щоб світ прогинався під них. Ваші бажання нагадують вимога дальтонік, щоб весь світ був пофарбований у сірі кольори, тому що він не бачить.