Живіть, де дають

11

Ось вже місяць відчайдушно намагаємося купити квартиру. Все своє свідоме життя я мріяла жити в окремій квартирі з чоловіком, дітьми і котом. Довго і важко працювали з другою половиною, для того, щоб назбирати грошей на початковий внесок. Ретельно вибирали банк, в якому будемо брати кредит. Банк нас схвалив, грошей подсобрали — здавалося б, ось вона, заповітна мета на горизонті, в одному лише крок! Залишилося лише знайти її, ту саму Квартиру Мрії.

Для початку суворо вирішили не користуватися послугами агентств, так як співробітники цих контор беруть за свої послуги аж 5% від вартості квартири, натомість не пропонуючи нічого. Жоден з них не зміг чітко відповісти нам, за що ж він вимагає гроші. Їх допомогу у вдосконаленні боргів по квартирі і інші спроби перевірити, не «з душком» квартира, дуже ефемерні: по-перше, вони не дають рівним рахунком ніякої гарантії; по-друге, так як квартира кредитна, її і так з усіх сторін перевіряють і нотаріус, і служба безпеки банку. Для себе вирішили, що агенти беруть гроші лише за те, що активно (і, треба визнати, дуже добре) ховають всі продаються квартири на ринку. З 16 квартир лише одна не потрапила у вир ріелторських махінацій.

Зі свого боку ми зробили все: дали оголошення про купівлю в кілька газет, обклеїли листівками всі вподобані нам будинку в потрібному районі, навіть до бабусь на лавочках приставали з питаннями про те, чи не продає хто квартиру в цьому будинку. На жаль, пошуки успіхом не увінчалися. Кожен день я переглядаю тонни оголошень, виписую мінімум десять штук — і дзвоню, дзвоню, дзвоню… І скрізь вони. І квартири одні і ті ж день у день, але змінюється текст і номер телефону.

Агенти намагаються пропонувати нам неймовірні речі. У нас є список чітких вимог: квартира в певному районі, другий-четвертий поверх, не дуже далеко від зупинки та «цивілізації». Кожен вважає своїм обов’язком запропонувати мені квартиру на восьмому поверсі. Я висоти боюся, я не зможу там жити! «Ну і що? А ви в вікно не выглядывайте!» Постійно пропонують квартири в глибині дворів, в яких не те що ліхтарі не горять, навіть стовпів немає для цих ліхтарів! Мені страшно йти після роботи з темряві із зупинки. Мало того, мені страшно за свою маленьку дочку. Знизують плечима, плюхаясь в бруд і калюжу, які без світла не помітиш. Кожен тицяє оголошення про десяток квартир на перших поверхах. Я не хочу ставити решітки на вікна. «Так краще і взагалі не жити, якщо так всього боятися!» — рвуть на грудях тільняшку ріелтори.

Сил немає, чесне слово. Я плачу вам нечувані гроші. За що? За те, щоб купити ту квартиру, яка вам подобається? Я купую її раз у житті, і вона повинна бути ідеальною. Ідеальною для мене і моєї сім’ї, а ніяк не для вас. Нічим допомогти не можете? Хоча б не заважайте мені витрачати мої гроші.