Хочеш жити — умій лікуватися

11

Знаєте що, дорогий доктор, я розумію, що зарплати у вас маленькі і все таке, але навіть не задовбали — все нерви мені і моїй родині випиляли ваші колеги, тому мені є що вам сказати на тему самолікування.

Мій батько — інвалід. Він переніс ряд складних операцій у зв’язку з онкологічним захворюванням і не схильний свої нездужання лікувати травами і проносним. Зараз вже п’ятий місяць він не вилазить з лікарень. Тому що він шість днів поспіль викликав швидку і припускав непрохідність кишечника, а у відповідь йому хамили і відправляли додому. У підсумку, коли стало зовсім погано, черговий лікар таки побачив непрохідність, відправив на операцію і ще спробував відчитати, мовляв, де ви тоді були, можна було давно вирішити, запустили, задовбали з самолікуванням!

Я можу ще годину розповідати, як нам з матір’ю і чоловіком — людям без медичної освіти — доводилося контролювати, чи всі необхідні препарати отримує батько («А що, вам не давали? Що ж ви мовчите!»), чи є взагалі ці препарати або їх треба купити нам («Так немає у нас! Не знаю, чому вам не сказали!»), як людині з температурою до 38-39 і блювотою збивали температуру і виписували додому зі словами: «Ви не наш пацієнт!», як терапевт виписував йому гомеопатичні пігулки.

Я можу розповісти, як особисто мені, володіла до недавнього часу величезним пієтетом перед медпрацівниками, цей пієтет відбив власний досвід. Пам’ятаю, як сусідці по палаті поставили важкий діагноз, вона була налякана до істерики, а медсестра справно ходила і звітувала їй, хто у відділенні помер. Пам’ятаю, як лікар жіночої консультації на мою проблему порадила не чертыхаться, бо це формує темну енергію.

Я навіть не заперечую, що в країнах СНД є обмежений контингент компетентних професійних лікарів, але їх дуже мало, і краще б бути з ними в хорошому знайомстві. Коли ти півроку лупишься чолом навіть не цинізм, а відверте свинство, де дипломовані медики апоплексію яєчника пропонують лікувати формуванням світлої енергії, а непрохідність кишечника — гомеопатичної пустушкою і молитвами, що спадає на думку фраза тієї сусідки по палаті: «Поїду додому і більше не буду кликати цих лікарів, все одно здохну, так хоч спокійно і в оточенні люблячих людей».

Так що, шановний доктор, перш ніж обкладати обуренням тупих пацієнтів, гляньте на своїх колег, навіть якщо особисто ви «не такий». Може, не просто так люди воліють до вас зайвий раз не потрапляти?