Поговори зі мною про життя

10

Я все життя не любила говорити про себе в загальноприйнятому сенсі слова. Коли вчилася в школі, не любила обговорювати її, уроки, вчителів і однокласників. В універі не любила говорити про нього, зараз не люблю говорити про роботу. Я не бачу в цьому сенсу. Мені глибоко плювати, кому що поставили за тест і з ким встигла переспати нова секретарка. Я не вважаю за потрібне розповідати комусь, як успішно закрила проект або отримала залік автоматом. Це все буденне, як поїсти або почистити зуби.

У мене маса хобі та захоплень. Я хочу говорити про них. Про фільмах, книжках, іграх, зйомках, в яких я беру участь, про техніку і жанрах фотографії, смачних стравах, країни, подорожі. Але ні — для більшості я нудна й нецікава, тому що не розповідаю про роботу і колег, як ходжу на масаж після роботи або в салон. Я сумна, зі мною не про що поговорити, тому що мені хочеться обговорити новинки кіно або можливість бюджетного відпочинку де-небудь в Тасманії, мені хочеться поділитися, як весело ми знімали епізод і з якими труднощами зіткнулися, як ховалися від охорони, тому що там, де знімали, цього робити не можна, як грали в «Дозор» і загубилися на старому заводі, як лякали там новеньких. Мені хочеться обговорити масу Екшн сно захоплюючих речей, але це нікому не треба. Я нудна, тому що навчання для мене була просто джерелом знань, а робота — джерелом доходу, а не найважливішим і єдиним подією в житті.

Думаю, ви вже зрозуміли, хто мене задовбав. Всі ті, для кого світ клином зійшовся на роботі чи навчанні, у кого немає інших інтересів, хто вимагає цього від інших.

Люди! Це не я нудна. Це ви обмежені.