Зуби в нормі, та кінь не потрібен

15

Велика річ — вішліст! Завдяки йому я вже роки три отримую майже від усіх близьких і знайомих саме те, що мені потрібно. Я не наглею, завжди влаштовую «подаркообмен» в одній ціновій категорії (якщо замовила що за 500 рублів, то і з вашого вишлиста виберу «хотілки» приблизно на ту ж суму), замовляю те, що легко знайти в магазинах. Задовбали ті, хто свято впевнений: подарунок повинен бути сюрпризом. Так само як і ті, хто нібито краще знає, чого мені треба.

Напарниця, дорогенька! Ми ж домовилися, кому що даруємо, вже приблизно місяць як. Я розстаралася, знайшла в інтернет-магазині саме те, що ти просила. Чому ж ти даруєш мені якусь невідому фігню замість книги, яка є в кожному книжковому магазині мінімум у двох-трьох виданнях?! Ні, я ніколи не вишию ні одного візерунка за схемами з цього альбому хоча б тому, що вони дрібні і нечитані. І дрібні сувеніри з символом року мені не потрібні. Жодного разу.

Подруга, спасибі за мило, це саме той аромат. Але, блін, навіщо прикладати до нього брелок у вигляді плюшевого собачки? Ні, мені реально нікуди його причепити. І, до речі, я терпіти не можу собак. Між іншим, я всі навколишні магазини оббігала, поки знайшла рідкісну нині гру, яку ти просила подарувати своїй дитині.

Мама, про тебе я взагалі мовчу. Ні, мені не потрібен цей гаджет. Ну і що, що «у всіх є, і ти не гірше». Я сто разів тобі казала, що не люблю сенсорну техніку і не буду нею користуватися, поки в магазинах продається хоч щось кнопкове. Ні, мені не соромно буде користуватися «голімим» телефоном і мені, на відміну від тебе, без різниці, як на мене будуть дивитися ябловладельцы. Іди здавай назад в магазин, мені шкода грошей, які на нього витрачені.

Люди, я пам’ятаю приказку про дарованого коня, мені дуже соромно викидати ваші подарунки або кому-то їх передаровувати. Не змушуйте мене це робити, будь ласка. Якщо не бажаєте дарувати те, що я хочу, — не даруйте краще нічого. Чесне слово, не ображусь.