Моя подруга — людина під ім’ям «33 нещастя і 100 причин».
Купили абонементи в тренажерний зал. Перший тиждень — політ нормальний. Потім почалося: мігрень, застуда, соплі до колін, місячні… Всі хвороби звалилися на бідну дівчину, причому кожна підкралася саме в день тренування. Для різноманітності іноді раптово дзвонила мама (бабуся, тітка з Уралу, директор) і навантажувала немислимими завданнями саме на час відвідування тренажерного залу. Проте до вечора подруга зазвичай дивом зцілялася хвору, і на наступний день я могла бачити в соцмережах фотографії з гучної вечірки, на якій ця сама подруга була напередодні. Спочатку я вірила отмазкам, потім почала підколювати, потім просто перестала домовлятися про спільні походи і почала ходити в зал з плеєром. До речі, толку стало більше.
Пару місяців тому за збігом обставин у цієї самої подруги виявилася деяка сума грошей, що призначалася мені. Варто перераховувати всі відмовки і відмазки, які я вислухала, перш ніж ці гроші опинилися в моєму гаманці? Мабуть, перерахую. У дорогий подруженьки раптово траплялася застуда (десь я це вже чула), машина ламалася, крали гаманець, раптово затримували або знижували зарплату… загалом, все не описати. Гроші я в підсумку все ж отримала (вчора), однак довіри до людини не залишилося зовсім.
Найсумніше, що перш ніж придумати чергову відмазку або хвороба, подружка заздалегідь між справою розповідала спільним знайомим, як їй соромно і незручно, але обставини вище її сил.
До речі, а чому я досі пишу «подруга?» Тепер вже так, знайома.
