Здравствуйте, я задовбали!
Чому ви відмовляєте іншим людям у праві розпоряджатися їх вільним часом і силами? Чому ви відмовляєте їм у праві хворіти і втомлюватися, мати власні плани?
Я не можу хворіти і втомлюватися, бо я молода (здоров’я псується тільки після сорока, решта примха).
Я не можу бути хвора або втомленою, бо я ношу 46 розмір одягу («Бач кобила яка, орати й орати»).
Я не можу бути втомленою або хворий, бо живу я одна (і я володію такою кількістю вільного часу, що гріх мене не припахати у власних інтересах).
Я не можу страждати безсонням, бо немає такої хвороби («Як можна хотіти спати і не заснути?»).
І було б дуже легко пропускати слова цих людей мимо вух, якби вони не робили замах на моє вільний час і сили.
Цим страждає моє начальство, батьки і навіть друзі. На будь-відмова внаслідок втоми або хвороби вони реагують однаково: «Перетерпи, ти взагалі не втомилася (не хвора), йди роби нам ремонт (виходь у вихідний, упереміш разом в клуб танцювати до ранку)». Реальні причини не є для них аргументом, а ось підвищений тон і посил до дідуся Макару та його телятам працює навіть без зазначення причин, але ображає їх. Звичайно, мені не подобається так спілкуватися з оточуючими мене людьми, але перемагати якось теж не хочеться.
Я відвезу ліки в лікарню, я посиджу годину з маленькою дитиною, якщо його батьки зайняті не менш важливою справою, я заміню прокладку в поточному крані. Але я не буду розважати вас тільки тому, що вам нудно, не складу компанію на пробіжці і не підменю вас тому, що ви вирішили їхати на весілля до троюрідної племінниці і повідомляєте мені про це зараз.
Люди, ставтеся з повагою до людини, який відмовився від надання вам послуги в силу своїх причин. Всі ми втомлюємося, вболіваємо і хочемо приділити час тільки собі. Ми не зобов’язані жертвувати своїм часом і здоров’ям заради поклейки рулону шпалер в передпокої або танців до ранку.
