Безкультурна столиця вітає вас

275

З’їздила минулого тижня в місто-герой Санкт-Петербург. Обійшла купу музеїв, погуляла по набережній Неви, подивилася, як розводяться мости, сходила в театр… Коротше, вражень купа! А ось поділитися ними вийшло якось невдало.

— Уяви, я була в Кунсткамері і Ермітажі…
— А че, в клуби-то зовсім не ходила? Була в Пітері і не потусити жодного разу?

Я клуби зовсім не сприймаю, і запитувач це чудово знає. Ні, опинившись в іншому місті, я спеціально поступлюся принципами і замість знаменитого на весь світ музею піду в відому на весь Нью-Васюки дискотеку.

— А потім я півдня гуляла по Михайлівському саду — там так красиво, дерева посаджені в XIX столітті.
— Звичайно, дерева… А трава там не посаджена? Кажуть, в Пітері дешева.

Шукайте самі, а мені не потрібні проблеми з законом, ні зі здоров’ям.

— Піднімалася на колонаду Ісаакіївського собору, дивилася на місто зверху.
— Чим всякої фігньою займатися, краще б в магазин зайшла, столичних шмоток прикупила.

Одяг-то однакова у всіх магазинах, у нас в провінції, мабуть, і дешевше буде, а Ісаакіївський собор — він такий один.

— Ходила в театр Ленсовета на Чехова…
— Ти шо, це ж не модно!

Чорт… Мені, мабуть, брехали, що Чехов вічний!

І, звичайно, мої найулюбленіші питання: «А че не нафоткалась? А че магнітиків не привезла — поскупилася?» Та не поскупилася, милі мої! У вас і так весь холодильник у магнітиках, тільки з Петербурга штуки три. Навіщо вам ще такий же за шалені гроші? А як «нафоткаться» з пам’ятниками, гуляючи на самоті, — розуму не прикладу.

Начебто їздила в культурну столицю за її прямим призначенням — окультуриваться, — але, схоже, що десь щось упустила. Або я турист такий неправильний: не напилася, не накурилась, а все на якусь непотрібну пізнавальну діяльність витрачала час?