Одного разу я прийшла до лікаря-терапевта продовжувати лікарняний. На той момент температура ще трималася, і до статусу «здорова» мені було далеко. З дитинства у мене проблеми з серцем, поетом кожен рік я є помітний у кардіолога, на фіз-ру в школі не ходила, та й взагалі увага до здоров’я завжди було підвищеним. З температурою — тільки постільний режим.
Так от, приходжу, описую ситуацію, кажу, що треба б ще полікуватися. Лікар, з обуренням:
— Що ви вигадуєте! У нас з такими проблемами в армії служать. І взагалі нічого серйозного з серцем немає. Нічого страшного, якщо ви з температурою трохи вище 37 попрацюєте.
Фігня, що всі кардіологи зазвичай говорять зворотне. Мабуть, вирішила тітка-лікар перевірити мої слова — дала градусник і сказала виміряти температуру при ній. У підсумку — 37,3. Мене як пацієнта і фізика за освітою вбили такі її слова:
— Ну, це ви, напевно, блузкою нагріли. Немає у вас ніякої температури.
