медицина

Я ненавиджу 90% своїх клієнтів. Я психоаналітик. Схоже, що в «Клініці» були праві, кажучи: «Твоє завдання — зберегти ясність розуму для тих, кому ти ще можеш допомогти».Я скоро, відчуваю, буду матюкати тих лолиточек і гламурних дівчат, які вирішили, що втрачена картка знижок магазину косметики — відмінний привід для депресії.Або ці дамочки під сорок, які думають, що їхні діти вийшли з-під контролю.

Працювала в аптеці. У покупців йшов на ура антисептичний розчин — простіше кажучи, 96-відсотковий спирт. Підходить захмелілий, але гуморний клієнт:— А він у вас не прострочений?— З вами не встигає просрачиваться!Дурне слово вийшло, але краще і не скажеш.

Є фраза, від якої особа багатьох з моїх колег часто набуває нездоровий колір. Я навіть знаю кількох, які приховують свою освіту та підготовку, щоб її не чути.

Знаєте що, дорогий доктор, я розумію, що зарплати у вас маленькі і все таке, але навіть не задовбали — все нерви мені і моїй родині випиляли ваші колеги, тому мені є що вам сказати на тему самолікування.

У 2007 році у мене почалися проблеми з циклом. Простіше кажучи, не закінчувалися місячні. На той момент я була безробітною і не мала поліса, тому пішла в платну клініку.

Отримавши невелику травму ока, вночі я пішов в аптеку, купив краплі для очей, а вранці поїхав в очну травматологію, де мені виписали ще три види крапель і мазей.

Одного разу я прийшла до лікаря-терапевта продовжувати лікарняний. На той момент температура ще трималася, і до статусу «здорова» мені було далеко. З дитинства у мене проблеми з серцем, поетом кожен рік я є помітний у кардіолога, на фіз-ру в школі не ходила, та й взагалі увага до здоровя завжди було підвищеним.

Чи вірите ви в алергію? Дивне питання, але моя рідня дотримується строго атеїстичних поглядів на це явище. Я страждаю алергією, простіше буде сказати, на що алергії немає.

Знаєте що, дорогий доктор, я розумію, що зарплати у вас маленькі і все таке, але навіть не задовбали — все нерви мені і моїй родині випиляли ваші колеги, тому мені є що вам сказати на тему самолікування.

Я ходжу до психотерапевта вже досить давно. І мене задовбали реакція людей, які про це дізнаються. Я спеціально пішла саме до лікаря-психотерапевта, у мене є офіційний діагноз: клінічна депресія.

Пішов нещодавно в аптеку — потрібно було купити гліцерин. Провізор — приємна дівчина років двадцяти. Запитав її про гліцерин, вона попросила почекати пару хвилин.

Я не лікар, але хочу висловитися на захист людей у білих халатах. Шановні пацієнти! Ми знаємо, що вони все — упирі, недолюдки, кровососи, бездушні сволоти, тягнуть гроші і ні чорта не роблять.

Я ненавиджу смак і запах мяти — він настільки набрид, що з нейтрального став задолбавшим. Йдеш, здавалося б, нескінченних рядів з асортиментом зубних паст.

А мене задовбав... доктор Хаус! Ні, не подумайте, серіал я переглядала два рази, Хю Лорі — геніальний актор, сам доктор — колоритний персонаж і все таке.

Працювати в аптеці весело: «мені потрібні таблетки від голови, не памятаю, як називаються такі білі, круглі...», то препарат просять, а на папірці назва «ібупрофен» написано з літери «Е».

«Світ непростий», — говорить ретро-пісня. Але так вже вийшло, що відразу після народження людина починає адаптуватися до навколишнього середовища і внутрішнього стану згідно з гендерною ознакою.

Нашому синочкові два роки і десять місяців. Він росте міцненьким хлопчиськом, веселим і допитливим. Є тільки одна проблема: він поки що не говорить. Дитина постійно спостерігається фахівцями, приймає призначені препарати, щодня виконають безліч розвиваючих вправ.

Виробники лікарських засобів, ви самі хоч раз намагалися добути свої ліки з надр упаковки? А спробуйте!Кришки з «захистом від дітей» наЕкшн но захистять вітамінки не тільки від цікавих дитячих ручок, але і від рук батьків.