освіта

Вчуся в юридичному вузі на кримінально-правової спеціалізації. Бісять мене тупі одногрупниці, впадають в істерику від виду фотографій трупів.Читаю протокол: подвійне вбивство, вчинене шляхом вибуху.

А мене, якщо чесно, задовбали люди, які заперечують тиск соціуму на людину. Такі екземпляри зявляються постійно. Як на цьому сайті, так і в житті. «Я щаслива заміжня дама.

В далекому 1996 році моя сімя переживала не кращі часи. Доводилося рахувати кожну копійку; деколи не вистачало навіть на хліб, і мені доводилося збирати пляшки.Наближалося перше вересня, я йшла в другий клас.

Я педагог початкових класів, і мене несамовито задовбали батьки-активісти, а насправді банальні жлоби, перманентно намагаються викрити міфічних здирників.

Доброго дня! Я нещодавно закінчив університет і вже задолбался. Ні, не від того, що складно знайти роботу, і навіть не від того, що перші кроки у дорослому житті так важкі для молодого, недосвідченого організму.

Мене шалено задовбали батьки. Ні, зовсім не всі. Мене задовбали батьки, всіляко намагаються відстрочити дорослішання дітей. Розповім на прикладі двоюрідної сестри.

Ви знаєте, я задовбали. Я студентка, мені 20 років і я вчуся по обміну в Китаї. Я дуже багато від чого тут задовбали, але найбільше від фрази: «Китайця там собі знайдеш, так? Китайчат нам не привези!»

Прочитала тут історію працівника школи і в черговий раз здивувалася ідіотизму людей, що відповідають за безпеку дітей. Просто страшно після цього дитину з сад або школу відпускати.

Банкіри! Я розумію, що аутсорсинг, колл-центри у віддалених і не дуже регіонах — це круто, модно і економно. Але поважайте ж ви слух тих, кому ваші співробітники дзвонять з пропозиціями! Я розумію, що особливості вимови слів є практично в будь-якому регіоні, однак існують же все-таки деякі норми російської мови, які непогано б дотримуватися при розмові...Я не борець за чистоту російської мови і не відчуваю ніякої нелюбові до жителів замкадья, але ця фраза вашої співробітниці порушила тонку душевну рівновагу навіть у мене:— Шо? Ні! Такого не може бути, на ваші кошти банк нараховує гроші, а не бере з вас!

Вас задовбав старий сервіз? Розумію. А мене задовбали інша крайність — бажання викинути все, що більше не потрібно. Не подарувати, не продати, а викинути, повністю забувши цінність речей.

Навчаюся в педагогічному інституті на вчителя біології та англійської мови. Природно, маю практику в школі. Обурюватися я буду «обдарованими» дітьми і їх батьками.Юнак-девятикласник не може сказати, скільки типів статевих клітин існує.

Всім гарного настрою! Я та сама наївна дівчинка, яка надходила не стільки на факультет іноземних мов, скільки у внз педагогічної спрямованості. Яка, ледь вийшовши на практику, з жадібністю кинулася писати плани уроків і позаурочних заходів для свого 8 «В» (і заодно для 8 «Б», класний керівник якого з радістю дозволила мені відточувати навички та вміння на своїх діток).

Придумалося нове прокляття: «Щоб тобі все життя жити в нових районах!» В тих самих, з новими високими будинками і відсутньою інфраструктурою. Вже три роки я живу в новобудові.

Отримую другу вищу освіту, і мене вже порядком дістали одногрупники. Якщо раніше хоча б загальних чатів не було, то тепер це пишність проявляє себе повною мірою, і чим ближче до сесії, тим більше ниття з приводу неї.

Мене задовбали люди з вищою освітою віком від 23-х років, продовжують отримувати все більше і більше вищу освіту. Це може здатися дивним, адже я теж людина 23+, що має ступінь бакалавра і навчається в магістратурі.

Звідки, скажіть мені, звідки взялося це загальновизнана думка, що писати-читати-рахувати дитина повинна вчитися тільки в першому класі? Я вже не можу нормально працювати в офісі.

Неформальність, неформальність... Я не проти, мені все одно. Але як же ви задовбали, панове студенти, списувати свої «косяки» на неприйняття викладачем вашої неформальності!Не переоцінюйте свою роль і значимість.

Розміщуючи у себе на сторінці в соціальній мережі сатиричний пост власного виробництва, я наївно вважала, що вчителі не читають мої творіння. Читають.

Задовбали інтелектуали. Не ті люди, які багато знають і вміють застосовувати свої знання, а особливий вид людей — «книжники поучающие».Думаю, самі їх зустрічали: зазвичай це людина з технічним дипломом, який сидить у свої 35-45 років з ледь закінченою кандидатською дисертацією, свідомо безперспективний працівник, тим не менш, страшно пишається нею.

Задовбали магазини електроніки своєю рекламою, зокрема, рекламою ноутбуків і компів.«Підготуйся до навчального року». Яким, блін, навчальному році?! Якщо в універі комп і потрібен для навчання, то у школі — практично немає, хіба що пару раз на рік зробити реферат.