Кунсткамера – одна з головних визначних пам’яток Санкт-Петербурга. Так традиційно прийнято називати Музей антропології і етнографії імені Петра Великого. З ним пов’язано чимало шокуючих фактів.
Друк Антихриста Назва «Кунсткамера» походить від німецького «куншт» — «рідкість». Перші експонати музейної колекції були викуплені в 1714 році Петром I у голландського професора-бальзамировщика Фредеріка Рюйши. В основному це були заспиртовані зразки різних фізичних патологій, наприклад, двоголові немовлята та інші носії вроджених каліцтв. Вперше експозицію відкрили для загального огляду в Зеленому кабінеті Літнього саду, а в 1718 році її перевели в Кикины палати на Василівському острові. Але народ не дуже-то прагнув розглядати рідкості. Ходили чутки, що на них лежить печать Антихриста, а в приміщенні музею і зовсім водиться нечиста сила. Говорили, наприклад, що тіні експонатів відокремлюються від предметів і самостійно пересуватися по залу. Щоб заманити в музей відвідувачів, імператор розпорядився не брати плату за вхід і піднести кожному гостеві штоф вина чи горілки, а якщо хто не вживає, то чашку кави. Вже після смерті Петра, в 1734 році, для Кунсткамери збудували нове просторе приміщення. Але в 1747 році там стався пожежа. Багато експонатів були знищені. Частина їх, рятуючи від вогню, служителі викинули на вулицю, де музейна ласкаво безповоротно розтягнули перехожі. Згодом у народі придумували, що пожежу влаштували знову ж господарюючі в музеї потойбічні сили.
Велетні і карлики Якийсь час за Петра служив на посаді гайдука француз Ніколя Буржуа. Він був велетнем: зростання цієї людини становив 226,7 сантиметри. У 1724 році Буржуа помер від апоплексичного удару, і його скелет, а також серце зайняли місце в Кунсткамері. Одна з легенд свідчить, що під час пожежі у скелета Буржуа зникла голова і згодом до нього приставили інший череп. З тих пір привид гіганта блукає залами, розшукуючи втрачену частину тіла.
А карлик Федір Ігнатьєв і зовсім прожив при Кунсткамері 16 років в якості експоната. Зростання Федора становив 126 сантиметрів, до того ж він був потворою: на правій руці і на ногах у Ігнатьєва було всього по два пальці. Здавалося, що це не людські кінцівки, а клешні. За переказами, цар Петро, з’являючись в Кунсткамері, завжди особисто вітався з карликом за руку.
Експонати, що приносять нещастя Існує кілька переказів про що зберігаються в Кунсткамері артефактах, що володіють містичною силою. Наприклад, там є годинник в корпусі з червоного дерева, стрілки яких зазвичай коштують, але нібито часом вони раптом починають рухатися назад, зупиняючись завжди на одній і тій же позиції – 9 годин 45 хвилин. І після цього, як правило, помирає хтось із співробітників музею. Ще один «проклятий» експонат – статуетка бронзової кішки. Кажуть, що час від часу вона моргає, і якщо при цьому хто-небудь є, то його чекає скора смерть. Так, один студент вирішив переночувати в коморі поруч з горезвісної статуеткою, а на ранок в коморі нікого не знайшли, тільки кішка зловісно ухмилялась. Більше молодої людини ніхто ніколи не бачив.
В Кунсткамері зберігалися людські голови Ще одне переказ свідчить, що колись в запасниках Кунсткамери були два скляні посудини, в кожному з яких в спиртовому розчині перебувала людська голова. Одна нібито належала чиновнику і коханця Катерини I Виллиму Монсу, страченому Петром I, інша — екс-фаворитці Петра I Марії Гамільтон, якій відрубали голову за те, що вона вбила власну дитину, народжену, щоправда, не від царственого коханого, а від його денщика Івана Орлова. Гамільтон також, будучи камер-фрейліною імператриці, крала її коштовності. В кінці XIX століття історик Михайло Семевського намагався відшукати ємності з головами у підвалах Кунсткамери, але безуспішно. За однією з версій, вони були поховані за наказом Катерини II.
