Ось і друга порція фоток приспіла. Трієст мені подобається, гарне місто. І в лютому нітрохи не гірше, ніж в березні або вересні. В автобусах замість кондиціонера працює отопилка, а в поїздах доводиться навіть вікно відкривати — настільки спекотно.
Це вид на Трієст з гори з боку Базовицы. Вниз ми спускалися пішки по довгій дорозі. Шлях до вокзалу зайняв три години. Шлях назад вгору на авотбусе — 20 хвилин.
Види там, звичайно, заворожують. Можна годинами милуватися. Дороги будують нові активно.
Обов’язкове місце для відвідування нарівні з Мірамаре — фортеця Сан Джусто. На цей раз навіть забесплатно вдалося потрапити усередину — у Фріулі-Венеції-Джулії якесь свято було, і частина музеїв пускали безкоштовно. Вулички на підйомі до фортеці дуууже вузькі, звичайні міські автобуси там не вписуються. Тому ходять ось такі спеціальні малявки. Цей — Rampini Ale D80 (2016).
Паркування на підходах до репости доставляють. І це — ще не найулюбленіше місце. Трохи нижче цього місця ухил ще більше і було таке відчуття, що припаркована Panda ось-ось перекинеться.
Раз вже заговорив про транспорт і поки немає списку за алфавітом — ось залишки колишньої розкоші. Кінцева трамвайного маршруту 2 на Piazza Oberdan. Систему благополучно похерила в 2016м, коли нагорі, в районі обеліска, зіткнулися два вагони. А система унікальна! Можна почитати ось тут на сайті Trieste Transporti. Це трамвай + фунікулер. І офіційно міжміський — від Piazza Oberdan їздив вгору на гору до села Опичина. На трамваї дорога займала близько 30 хвилин — їхав він неквапливо (замінює автобус, який йде практично по тій же дорозі і з тим же розкладом, добирається від кінцевої до кінцевої за 15-20 хвилин). Зараз трамвай законсирвирован. Вагони стоять прямо на лінії — в цілості й схоронності, треба віддати належне.
І ще один вид транспорту, оператором якого також є Trieste Transporti — це пором. Ходить від причалу в районі Piazza Unita d’italia до Муджи. Виглядає не гірше залізничних експресів. Варто туди-назад близько 8 євро (на 20 автобусі туди ж можна виїхати за 1.30, для порівняння). Як раз спостерігали, як плавзасіб відчалює. Спритно плаває!
На цьому коротка екскурсія закінчена, і власне машинки.
Букву А раптово представляє не Alfa, а французьке микрочудо Aixam D-Truck 400/600 Tipper (14-17). Самоскид, так.
Autobianchi Y10 Avenue (156) (92-96).
BMW 3 series Touring (E91) (05-12). Сараї BMW не часто трапляються — вирішив сфоткати.
Поточне покоління Citroen C1 (14-н. в.). Фари чимось нагадали Nissan Juke. Є підозра, що у Aygo з ним платформа одна залишилася. Ну хоча б зовнішній вигляд став відрізнятися.
Нарешті він з’явився у мене колекція! Коли їдемо від вокзалу вгору в Базовицу, де-то в районі університету на повороті постійно припаркований і муляє очі такий же Fiat 126. Але автобус їде швидко, сфоткати неможливо. А тут ось зустрівся в іншому місці. Fiat 126 Personal (76-85).
А тут дуже вдало в кадрі виявилося відразу три малявки 🙂
Нічого незвичайного. Звичний вже Fiat 500 (312) (07-н. в.) без переднього диска. Навіть у нашому селі вже такі їздять.
А зараз не за алфавітом буде пачка кемперів. Їх в Трієсті величезна безліч. Народ приїжджає до моря.
Кемпер невідомої мені моделі на базі Fiat Daily (78-83).
Elnagh Clipper 570 на базі Fiat Ducato (208) (1989).
Raider 4.6 на базі Ford Transit FT 100 (1983).
Arca America на базі Ford Transit FT 200 (1988).
Раптово Лайка! Ага, є такий в Італії виробник автобудинків. Laika Ecovip 200 i (1997).
Продовжує алфавітну добірку патріотичний Fiat Ducato (230) (94-02).
І попереднє покоління — Fiat Ducato Panorama (280) (84-90).
Дивний шильдик.
Стара п’ятисотка не боїться бути евакуйованої. Є підозра, що матерчатий дах зроблений спеціально для тих, чия голова повністю не входить в салон… Fiat Nuoa 500 (57-75).
І ще одна, більш ушатанная.
Fiat Punto (176) (93-00) в ролі поліції виконання покарань. Кількість поліцій в Італії не піддається обчисленню і запам’ятовування.
Fiat Punto (199) (05-12) в ролі просто поліції.
Fiat Uno (146) (83-89).
Lancia Lybra SW (839) (99-05).
Lancia Y (840) (96-03).
А тут вдало відразу обидва покоління Ypsilon — попереднє і нонешнее.
MB SLK 200 (R171) (04-11). Зверніть увагу на суворий паркан з осколками пляшок замість колючки.
Mitsubishi Colt CZC (06-08). Незрозумілий якийсь Кольт.
Multicar M26 TransLine 4×4 (93-09).
Nissan Trade Kipper (87-01) на словенських номерах. Наскільки пам’ятаю, ці Trade випускали чисто для європейського ринку десь в Іспанії.
Peugeot 106 (96-03).
Peugeot 3008 (16-н. в.).
Peugeot 308 (T9) (15-н. в.).
Peugeot Boxer (203) (94-02). Загалом-то той же Ducato.
Для мене було новиною, що Пежо випускає ще і скутери! Побіжний википединг показав, що ще і моделей трохи більше ніж дофіга. Peugeot Satelis 125.
Продовжить мотороллерную тему класика — Piaggio Vespa якогось там покоління.
Vespa — це оса. Ще одне смугасте літаюче комаха — трудяга бджола. Piaggio Ape 50 (96-н. в.).
Piaggio Ape tm (96-н. в.).
Приблизно тих же розмірів, але вже з чотирма колесами. Piaggio Porter Tipper (09-11).
Porsche 911 Carrera Coupe (991) (15-н. в.). Хай простить мене
twanger, якщо помиляюся в моделі.
Ще одна поліцейська — Renault Clio (12-16).
Suzuki Maruti 800 (88-92). Індус на вулицях Італії. В Індії воно було Maruti Suzuki, у Європі продавалося як Suzuki Maruti 800 або просто Suzuki 800.
Лада седан Toyota iQ (KGJ10) баклажан (08-14).
Новий крос від фольцвагена. VW T-Roc (17-н. в.).
Відразу два стареньких німця. VW Transporter T3 (81-92) і BMW M3 (E36) (92-99).
На цьому закінчую огляд. На цей раз з Трієста зі мною приїхав ось такий Fiat 1100 ELR (1951) на службі у сироварів Galbani. Але це вже зовсім інша історія та інший паблік.
Отже прощаюся. Продовження буде.
