Шановна друга дружина! Я — перша дружина. Правда не вашого чоловіка. Але раз ви вже не перша нещасна жертва свавілля перших дружин, то дозвольте мені відповісти.
Ви зустрілися, коли він вже сім років був у розлученні, але не згадали, скільки дам промайнуло між першою і другою дружиною. Можливо, ви не в курсі. Але мені, як матері, не надто зручно пояснювати дитині, чого це тато мінімум раз в рік даму змінює. Та й, вибачте, ознайомлюватися з ними та довідку про стан здоров’я вимагати — можливості немає. До вас це не відноситься. Ви дружина, а дружина Цезаря поза підозрою. Йдемо далі… У вашій історії весь час миготить займенник МИ. Тобто я віддаю дитину не батькові, хоч і распрекрасному, а ще й вам? Але я вас знати не знаю. Я що, повинна сподіватися, що в питаннях виховання, світогляду, культури і тому подібного ми з вами співпадаємо? З якого дива? Судячи з того, як ви переживаєте за чужих (читаємо — моїх дітей, своїх ви ще не завели. Ви берете їх напрокат, щоб потренуватися?
Тепер про навчання та лікуванні. Так, тато з задоволенням піде з дитиною в цирк, поїде на море і навіть за кордон! Але ні за що в поліклініку або в школу, адже там стовідсотковий негатив. Історія стара, як світ — тато-свято, мама-будні. І можливо, права була мати дівчаток вашого чоловіка, не пустивши їх на зустріч із закордонною родичкою, адже потім їм належало повернутися в свій тихий передмістя і питати МАМУ, чому вони живуть не так добре.
І останнє, щодо порогу. До ВАМ ваш колишній часто заходить? Ну, мало чого. По справі. Ні? А чому? Вам неприємно бачити його? Так, таке теж буває, навіть якщо пройшло кілька років, і ні колишніх ніжних почуттів, ні протилежних їм не залишилося. Та й навіщо нагадувати дітям, що тато теж тут жив, і все могло б бути по-іншому? Я, наприклад, сину намагаюся навіть фотографії не показувати про минулого життя, він плаче.
Так що думайте не тільки про себе, коханої, прикриваючись турботою про чоловіка і його дітей! Не задовбали, але обурили і сильно розлютили.
