Вчуся в юридичному вузі на кримінально-правової спеціалізації. Бісять мене тупі одногрупниці, впадають в істерику від виду фотографій трупів.
Читаю протокол: подвійне вбивство, вчинене шляхом вибуху. Опис фрагментів тіл і фотографії додаються. Так, неприємно. Але чого ж кричати: «Фу, яка гидота!» і патетично отшвыривать від себе нещасні листи? Навіщо нити, що вам зіпсували манікюр, коли на криміналістиці вчили знімати відбитки пальців? Чому ви погоджуєтеся йти в морг, але на вході починаєте верещати: «Ой, боюся-боюся, давай не підемо, там же трупи!» і тягнути мене за рукав з приміщення?
Ймовірно, я неправильна дівчина, раз мене всі ці «принади» не шокують. Я з другого курсу бігаю громадським помічником в прокуратуру, а там я і трупів різного ступеня свіжості навидалась, і місць поЕкшн напротоколировалась, і з правопорушниками всіх мастей наговорила. Адже Вас ніхто не тягнув вибирати цю спеціалізацію — навпаки, відмовляли активно. Так чого ж ви на п’ятому-то курсі істерики закатываете?
