Цікаві історії

Задолбали центральне телебачення. Погано розумію, на кого орієнтуються журналісти, режисери і хто там ще є.Вечірні новини — кровища, вибухи, буря-хуртовина ураган і на солодке якийсь прикол з сонячної Гватемали.

Я — дівчина, вчуся на матфаці. Як же виводять з себе особини протилежної статі, які кажуть: «Дівчина, яка вміє думати логічно — це страшно. Важко, мабуть, з тобою спілкуватися».

У повітовому місті Ст. сталася чергова неприємність: ДТП, наїзд на пішохода. Пішохід, на жаль, постраждав. Немає, воЕкшн не втік з місця аварії, він залишився на місці, викликав швидку і діяв згідно ПДР.

Співбесіда призначена директором компанії на 11:30. Приходжу в 11:20, а мені з порога: «Чого так пізно? Начальник вже поїхав, треба було годинок в десять прийти».Запросив родичів на ювілей в кафе.

Шукаю квартиру. Бажано, щоб у ній не було нічого, ну або була пара шаф, які можна просто викинути і почати капітальний ремонт. З найголовніших умов: певна локація й поверх вище третього.

Я заробляю фрілансом, і я задовбали тому, що багато знайомі дивляться на мене відверто несхвально: адже я не в офісі, не сиджу там по 8-12 годин в день, як вони.

Мене дуже втомили «образливі», до яких все навколо нетактовно звертаються. Таких історій тут чимало. Дізнавшись, що хтось захворів, більшість людей в рамках щирого участі (або хоча б чергової ввічливості) скажуть хворому «видужуй швидше» або «не болів, одужуй», а у відповідь почують щире (або вартове ж) спасибі.

Здрастуйте, я — студент, і я задолбался. А точніше, мене задовбали викладачі. Я прекрасно усвідомлюю, що вдалбливание знань в голови студентів — праця важка і невдячна, але іноді поведінка нічим не відрізняється від злісних прогульників.

Доброго часу доби! Як же мене задовбали люди розміру плюс/люди із зайвою вагою/пишечки/пухлики і т. д. і т. п. Я розумію, що не всім від природи дано струнке тіло, не всі можуть над собою працювати, і я усвідомлюю, що деяким бути струнким не дозволяє здоровя.

— Здрастуйте, у мене гроші в вашому фонді! Можна я вам зараз по телефону продиктую номер карти, і ви мені їх туди скиньте? — Доброго дня, а можна за мене пенсію сестра прийде отримувати?

Я вчуся в університеті для... вампірів. Так-так, фанати відомого фільму, це так.Як відомо, вампіри ніколи не сплять. Саме тому викладачі оголошують про модулях або заліках в будь-який зручний час за телефоном — наприклад, в 11 вечора перед цим самим заліком.

Здрастуйте, я — ні, висловлюся за весь колектив — ми працюємо в МНС. Містечко у нас маленький, район теж невеликий, в загальній складності 50 тисяч жителів.

Умильная картина: бабусі годують онуків яблучками, бананами і домашнім компотом. І все б нічого, тільки ми знаходимося зараз в дитячій інфекційній лікарні у відділенні з отруєннями.

Банкіри! Я розумію, що аутсорсинг, колл-центри у віддалених і не дуже регіонах — це круто, модно і економно. Але поважайте ж ви слух тих, кому ваші співробітники дзвонять з пропозиціями! Я розумію, що особливості вимови слів є практично в будь-якому регіоні, однак існують же все-таки деякі норми російської мови, які непогано б дотримуватися при розмові...Я не борець за чистоту російської мови і не відчуваю ніякої нелюбові до жителів замкадья, але ця фраза вашої співробітниці порушила тонку душевну рівновагу навіть у мене:— Шо? Ні! Такого не може бути, на ваші кошти банк нараховує гроші, а не бере з вас!

Скажіть, люди, як ви поставитеся до пяного за кермом, який ганяв на надзвуковій швидкості, за підсумком цілком закономірно «приїхав» в найближчий стовп і покалічився? А до того, хто вирішив стрибати без парашута з мотивацією «все одно не розкриється? При цьому тим, хто намагається їх відрадити і дати пораду, ці гіпотетичні молодці рекомендують не лізти не в свою справу.

Довго терпів вас, улюблені районні аптеки... Натерпівся!Шановні ви наші продавці здоровя, я розумію, що вам дуже страшно залишатися на ніч на чергування у цілодобової.

У місті N живе хлопчик Женя сімнадцяти років від роду. У Жені теж є мрія: отримати дозвіл на гормональну корекцію статі. Але поки такої можливості немає, Дружині доводиться щодня стикатися з людською дурістю, а потім гнівно довбати по клавішах, виплескуючи негатив в мережу.

Працюю на ресепшне в медичному центрі. Задолбали наше начальство і його погляд на організацію роботи центру. Купити простенький, з мінімальними функціями, але хороший робочий МФУ, щоб реєстратори не намагалися витягнути зажевавшийся лист, не ловили кожен новий листочок швидше-швидше, поки він не впав на підлогу (лоточок під надруковані листи відвалився 200 років тому)? Ні, навіщо? Нехай чергу людей з престижної організації, хто прийшов на медогляд, стоїть, чекає і спостерігає, як реєстратор виловлює листочки з принтера.

Дуже, дуже дратують дві категорії благоЕкшн ників громадського дворового простору. Перші — ті, хто планує і прокладає пішохідні доріжки. Другі — ті, хто ставить огорожі.

Я звичайний молодий хлопець, і мене задовбали голі жінки.Дивний початок, правда? Напевно, ви вже подумки охрестили мене імпотентом, геєм або моралфагом, прагнуть напнути паранджу на кожну жінку в короткій спідниці? Однак це не так.