Цікаві історії

Останнім часом мене все більше і більше задовбує мода молодих і здорових людей приписувати собі найрізноманітніші психічні розлади. Хлопці, вам що, зовсім нічим виділитися з «сірої маси»? Що найдивовижніше — ці ж люди шарахаються від Екшн сно хворих людей і агітують за їх довічне увязнення в дурдомі.«У міня депресняк :(((» — пише у соцмережі молода дівчина в надії, що до неї зараз прибіжить десяток жалісливих соплеутирателей з пачкою носових хусток.

Нещодавно скаржилися, що нові послуги оператора мобільного звязку працюють через раз. Поясню чому. Відразу скажу, що я не працюю саме в цьому операторі, але подібна проблема існує практично у всіх подібних компаніях на території СНД.Чиясь світла голова вигадує нову ідею, займає її у конкурентів або просто пропонує щось впровадити.

Мене задовбали ті, хто вважають, що раз у мене є мобільник, то я повинна бути на звязку постійно. Особливо задовбали критики мого нового мобільного оператора, сімка якого ловить в Москві далеко не скрізь.

Дзвонить клієнтка:— Я тут у вас купила стабілізатор тиску, хочу здати — не допомагає.— Як ви його носите?— Я його тиждень тому купила, три години обмовляла, потім ще три години обмовляла.

Прочитала тут історію працівника школи і в черговий раз здивувалася ідіотизму людей, що відповідають за безпеку дітей. Просто страшно після цього дитину з сад або школу відпускати.

Автор історії «Плюс-мінус 200 кілометрів», у мене з вами схожа задолбашка. І раз вже вам з гріхом навпіл пояснили, навіщо продавці так роблять, то і я хочу почути відповідь.

Я — один з тих злощасних субєктів, які в двадцять з лишком років живуть з батьками і по роду діяльності та розміру зарплати не здатні знімати квартиру, при цьому повністю забезпечуючи себе.

Вас задовбав старий сервіз? Розумію. А мене задовбали інша крайність — бажання викинути все, що більше не потрібно. Не подарувати, не продати, а викинути, повністю забувши цінність речей.