Шановні, дорогі мої родичі та друзі! Ви задовбали зі своїми марними, одними і тими ж подарунками на мій день народження, 23 лютого і тому подібні урочистості.
Скажіть, на кой чорт мені здалися ваші піни для гоління і гелі для душу? Їх з того року ще по-о-он скільки коштує, але ви із завзятістю ідіотів продовжуєте нести цю нісенітницю в пакетиках з рожевими стрічками. У мене на піни для гоління ал-лер-гі-я! Я голюся з дитячим милом. Та й взагалі, якщо ви не помічаєте, у мене борода є! Це такий натяк, що пора б її збрити, чи що? Якщо я це зроблю, то без застосування ваших подаруночків. А ці нескінченні гелі для душу? Від мене народ не сахається на вулицях: я миюся частіше, ніж ви собі можете уявити. Блін, чому ніхто не здогадується проявити індивідуальність і подарувати мені хоча б шампунь? При моїй довжині волосся це було б куди потрібніше.
Ви по сто разів на тижні просите «подивитися ваш комп’ютер, зламалося там щось». Так чому до вас, стандартні ви мої, не доходить подарувати мені хоча б флешку, болванку або який-небудь старий непотрібний девайс? Їй-богу, задовбали: скоро доведеться відкривати вузьконаправлений парфумерний магазин і продавати там ваші подаруночки, а то їх вже дівати нікуди. Краще б нічого не дарували тоді, якщо з фантазією погано, а просто привітали від душі.
