Піди, мить, ти жахливо

46

Ви назвете мене ханжею, безсердечним і просто егоцентричним людиною. Але дозвольте спочатку розповісти, що ж мене задолбали.

Наближаються свята, великі канікули, час відпочити морально. Вододіл, коли думаєш, чого ти досяг у минулому і що чекає попереду. В цей час хочеться побути наодинці зі своєю родиною та близькими друзями.

Але життя влаштовано не так, як ми хочемо. Є злі люди, і вони влаштовують теракти. Жахливі акти демонстрації своєї сили і нашої беззахисності, жертвами яких стають десятки невинних людей. І хоча ми не в перший раз стаємо свідками цього Екшн ства, кожен раз воно застає зненацька, змушує замислитися про вічне, співпереживати рідним жертв і потерпілим.

Але та ж життя не стоїть на місці. Вона йде вперед. Якщо в один «прекрасний» момент час зупиниться, ми всі зійдемо з розуму. Так навіщо ж, скажіть мені, наші ЗМІ намагаються зробити саме це? Адже це зовсім не ту мить, яке повинно зупинитися, тому що воно прекрасно. Воно вже залишило незгладимий слід у наших душах, так само як Волгодонськ, «Норд-Ост», школа в Беслані, вежі-близнюки… Навіщо ж ви топчетесь в нашій душі, як у себе вдома?

В житті абсолютно кожної людини бувають хвилини нещастя, втрати близьких. Я їм співчуваю, але не хочу приміряти на себе їх траурні одягу. У мене продовжується життя. Я не живу смертю. Навіщо ви несете її в мій дім? Навіщо з-за кількох десятків навіть безцінних життів ви позбавляєте свята 147 мільйонів людей, фактично забороняючи їм святкувати (я, наприклад, про рекомендацію утриматися від трансляції розважальних передач)? Це указ президента? А був би цей указ, якби не такий суспільний резонанс? Я впевнений, що ні. Але у нього немає вибору. Це легко зрозуміти, якщо замислитися над тим, що щодня сотні наших співгромадян гинуть в автомобільних аваріях, і дуже багато з них так само невинні, як жертви теракту. Але чомусь ми не живемо в перманентному стані жалоби. А чим ці люди гірше тих, хто постраждав від теракту? Чому їх родичам не виплачують по мільйону рублів?

Все написане вище могло б перекреслити лише одне: користь. Телефонні номери гарячої лінії — це користь. Перелік постраждалих — це користь. Портрет терориста крупним планом — користь. Але в 20-30-хвилинних сюжетах, які пускаються кожну годину, на це виділяють не більше двох хвилин. А решта? Розкиданий тролейбус, паруючий вокзал, засмучені люди, поліцейські кордони, висловлювання політиків з обіцянками показати кузькіну матір. Все це не допоможе людям, що поніс втрату. Деяким з них взагалі забути б все швидше і жити далі — так їм простіше не зійти з розуму. Все це не допоможе і нам, спостерігає зі сторони.

Але кому від цього користь є. Телебаченню (не буду розповідати про рейтинги — всі все знають) і — барабанний дріб — терористам! Це нахабна брехня, коли по ТБ теракти називають безглуздими. Ось автомобільні аварії — це безглуздо. А теракти — це дуже осмислені і сплановані дії. Вони мають одну мету: донести до мас своє послання. І «спасибі» ТБ, вони його доносять. Час терактів і місце (Новий рік, Олімпіада) обрані не випадково. Розраховані наслідки, резонанс, дії влади. Єдиний, хто досягає своєї мети — терористи.

«Критикувати може кожен», — скажете ви. А що ми можемо зробити? Ми можемо не дивитися по двадцять разів на дню новини, забезпечуючи телеканалам шалений рейтинг. Вони самі почнуть скорочувати ефірний час. Дивіться більше позитивних передач — забезпечуйте їм рейтинг. А ще можна писати відкриті листи з конструктивними та творчими пропозиціями, як вшанувати пам’ять померлих, показати, що вони дороги свого народу і віддали свої життя не даремно. У США на місці веж вже нове будівництво: там і функціональні будівлі, і меморіал, і нова транспортна розв’язка. У нас в Беслані ту саму школу могли б профінансувати і зробити з неї елітну школу, увічнивши тим самим пам’ять про тих, хто це пережив.

Людське життя цінна тим, що це життя. Ми не в середньовіччі, щоб співати оди смерті. Ми — цивілізоване суспільство XXI століття, яке пам’ятає про смерть, але прагне жити.