Пощастило так пощастило

375

У мене навіть не задолбашка, у мене просто обурення чужий безтактністю.

Зустрівся з давньою знайомою, з якою не бачилися кілька років. Почали, як водиться, розповідати, що нового. Ну, я і згадав, що зараз є одноосібним власником двокімнатної квартири і живу в ній один. Реакція знайомої мене приголомшила:

— Ну й везе ж тобі! А я ось до цих пір по знімних хатах мыкаюсь!

Мила, коли ми бачилися востаннє, я жив у цій квартирі з батьками, і ти про це знала. А тепер живу в тій самій квартирі, але вже один. Ти вважаєш, що мені «пощастило» в тому, що я батьків поховав? В такому разі у мене погані новини для твоєї родини.