Про що мова?

321

Хочу дещо пояснити автору історії «Можу, але не хочу». Є така штука, як пріоритети. І їх неможливо розставити, почувши телефонний дзвінок і не дізнавшись, що від тебе хочуть. Тому на питання: «Привіт, ти зараз можеш говорити?» я скажу: «Так, але дивлячись про що».

Є теми, які потрібно обговорити, кинувши поточні справи, а є теми, які можна відкласти на потім. Буває так, що людина починає обговорювати будь-які питання і ти тільки по ходу розумієш, що зараз пріоритетнішою інша задача.

Наприклад, дзвонить людина запитати, куди везти хвору собаку. Я на роботі, зайнята, але повідомлення потрібної інформації не займає більше хвилини, та й собаку шкода. Називаю назва та адреса найближчої нормальної ветклініки. Здавалося б, питання вичерпано, їдь за адресою, тобі допоможуть. Але людина починає нахабно присідати на вуха:

— А до якого це лікаря? А до якого терапевта? А який там гарний? А ти до якого кота водиш? А якщо це не до терапевта?

Далі йде перерахування симптоматики, що доречніше було б в реєстратурі ветклініки для отримання направлення до потрібного лікаря. І тут я розумію, що якщо людина ще й перебирає, значить, не так все страшно з його собакою. Ну от, припустимо, назву я прізвище терапевта. І що буде, якщо його зміна не сьогодні, а післязавтра? Собака чекати буде? Чи все ж господар поїде в клініку, тварина отримає діагноз і невідкладну допомогу, а ввечері ми зателефонуємо і обговоримо, критично переводитися до іншого лікаря, який займається більш складними випадками, або там має місце бути поширена болячка зі стандартною схемою лікування, яку безпомилково пізнає і вилікує будь ветеринар?

Або ось робота. За родом діяльності мені доводиться багато колупати руками і тикати паяльником. Приносять прилад, кажуть: «Тут лише мікросхему переставити». Начебто одна мікросхема — недовго. А я дивлюся і бачу, що ця мікросхема таким раком стоїть, що для її заміни необхідно зняти ще три конденсатора і роз’єм. Посилаю товаришів погуляти півгодинки, поки не закінчу поточні колупання. На мене бухтять, тому як зразок взяла, подивилася, але не зробила. А що ж ви хотіли? Якщо б у вас реально було два стусана паяльником, я б без проблем переставила цю мікросхему мало не на коліні. Але я оцінила масштаби лиха і зрозуміла, що краще швидше закінчити плинність, тому що я довше її згортати-розгортати буду, ніж доробляти.

І таких прикладів — маса. Задовбали розуміють того, що розставити пріоритети, не знаючи, про що йдеться, неможливо.