Офіс у нас середній за розмірами, люди працюють різні: розумні і дурні, багаті і бідні, старі й молоді. Понакупят китайських телефонів по три тисячі, з яких звук, як з порваних дідівських колонок, і включають їх на всю.
Щогодини з телефону тридцятирічної жінки лунає: «Мама-мамусю, твоя дочурочка дзвонить». Таке відчуття, що її чадо навіть дупу витерти не може без дзвіночка. Нормальні люди поставлять такий ідіотський рінгтон?
Модні дівчата перекидають один одному запису модних електронних музикантів. Так, музика весела і якісна, але призначена для відтворення на професійному обладнанні. Після 15-кратного вибуху мозку дещо як розібрав, що чув цей жіночий вокал в сеті відмінного діджея. Чули б музиканти твій телефон — в житті б синтезатор в руки не взяли.
З китайського двухсимочного «айфона» звучить соло скрипки. Паганіні нервово перевертається у труні.
Один кадр знайшов в телефоні функцію відтворення імені абонента. Машина вимовляє записані букви голосом робота. Як тут щось розібрати можна? Все відбувається на тлі ревучого загробного року.
Останньою краплею став перл чоловіки у віці. Цей унікум поставив на дзвінок сцену з «Собачого серця». Мужик тащиться від своєї геніальної ідеї і при кожному вхідному дзвінку піднімає телефон вище, щоб всі дослухали до кінця ці кряхтения і брякания.
Деякі люблять залишити телефон на столі і піти по своїх справах. Раз програє мелодія, другий… На третій я не витримую, підходжу і натискаю кнопочку «Тихо». Багато незадоволених: че, мовляв, торкаєшся чужі речі? Скажіть спасибі, що у вікно викинув.
Не подумайте, що я зануда. Я добре розбираюся в музиці, рингтонів теж вистачає, але вмикаю «музичний» режим я тільки вдома. Громадське місце? Трубу — на вібро!
