Сім кабінок

406

Виходжу з електрички, йду в туалет. Народу багато, але вирішую дочекатися. Підходить моя черга. Туалет не вищий клас: відкритий, благо що під дахом, кімнати без дверей і розділені тільки маленькими стінками. Природно, все, що робиш, видно оточуючим. Пристраиваюсь… І тут під натиском цікавих поглядів ловлю себе на думці, що так хотіла писати хвилину тому, а зараз не можу.

Хвилини дві намагалася побороти збентеження, поки не почула вигук літньої жінки на весь туалет: «Не йдеться, так?» Тему підхопила товарка: навіщо, мовляв, сидіти, якщо немає нічого? Так хотілося сказати у відповідь щось гидке, але в голову нічого не прийшло — я вискочила з туалету, проклинаючи весь світ.