В тісноті й образі

250

А я от не розумію тебе, людина, яка хоче додому. І не з-за проблем з обслуговуванням, транспортом і т. п. А з-за того, що великі площі — не потрібні!

Ти правда думаєш, що будеш доживати свій вік в мурашнику з дітьми, їхніми чоловіками, дружинами та онуками? А їх ти про це запитав? Якщо б мене у 18 років запитали, що я хочу — окрему квартиру або великий будинок, але з батьками, я б вибрала хоч микростудию на 20 метрів, але окрему. Тому що — сюрприз! — у мене є особисте життя і я вважаю моветоном світити трусами перед батьками.

Так, будинок можна продати. Але тільки тоді, коли молодшому братові або сестрі буде достатньо років, щоб вони могли жити окремо. А це, на хвилинку, може статися, коли старшому виповниться сорокет. Ні, для себе я вирішила, що замість будинку я краще буду купувати по окремій квартирі для кожного з дітей. Одну вже купила, варто, окупається орендою, а як дитина доросте — буде там жити. Його особиста справа, що він з нею потім робити.

Хто ж мене задовбав? Адепти мурашників, не розуміють, що таке особистий простір.