Мене не задалбывают, але вкрай дивують люди, які живуть у великому місті і обурені відсутністю тиші. Причому саме обурені! Мовляв, от які гади, шумлять, розумієш, а більше всіх гади ті, хто високо живе і не задалбывается.
Велике місто — це тісна проживання поруч один з одним великої кількості людей з різними біоритмами і різними потребами. Це промисловість, розваги, торгівля, автомобілі та громадський транспорт. Тут не може бути тихо. Існує (і постійно поповнюватися) перелік штук, які по-різному мінімізують цей шум і дозволяють жителю мегаполісу або просто великого міста жити максимально комфортно: від звукоізоляції до навушників. Але шум у великому місті буде завжди. Завжди будуть бігати і кричати діти. Будуть їздити машини. Музика буде грати, сусіди будуть сваритися, робити ремонт, вдома святкувати весілля та іменини. А для тих випадків, коли хтось забувається і порушує правила проживання у великих містах, існує наряд поліції/міліції. І вже якщо людина настільки не переносить шум, що його все це доводить до нервових зривів і ненависті до оточуючих, йому треба їхати з міста на природу, в приватний будинок.
І мені щиро незрозумілі ті, хто хоче жити в столиці, в прабабусиним квартирі, в крокової доступності від супермаркету, паркування, школи, асортименту кафешок і бажано кінотеатру чи спортзалу, але при цьому вимагає 24 години на добу тиші й шелесту листя. А потім ще й бризкає ненавистю до тих, кому в галасливому місті комфортно або хто зібрався і поїхав в тихий передмістя, де тобі ні дитячого майданчика під вікнами, ні сусідів з дрилем за стіною.
Задалбываются — а нічого змінювати не хочуть.
