(Не) пощастило мені не так давно тиждень отлежать в лікарні. Причому в лікарні вельми специфічною — в гінекології. Сім відділень; зрозуміло, ніяких чоловіків, крім відвідувачів і лікарів.
Я цілком розумію одвічне прагнення російських людей лізти в чуже особисте життя. Навіть до зашкаливающему рівнем православ’я моїх сусідок по палаті я поставилась цілком терпимо. Милі жінки, невже, якщо чоловіків немає, і «всі свої», можна відкрито обговорювати більш ніж інтимні теми? Повірте, мені, як і будь-якій нормальній людині не так вже й цікаво, що «вчора, дівки, у мене прям хлестало з піськи, а сьогодні тільки мастить». О ні, це обговорювали не тільки в палатах! Гучні розмови про запорах, місячних і подібних принади велися і в їдальні, і в буфеті, і в залі побачень. Дами, ну невже вам самим не стрьомно, а?
