Місто N. Однокімнатна квартира. Непоганий ремонт, чисто, є балкон засклений, меблі ціла.
Мешканці № 1. Мама і син. Свинарник постійний. Мама з’їхала, син привів одного, нам не повідомили. Загиджені вся кухня, зламані два дивани, заодно в квартиру прописали… клопів.
Мешканці № 2. Одружена пара з дитиною. Приїжджаю за грошиками — мене зустрічає котик. На котика ми не домовлялися. Регулярні побутові сварки (сусіди скаржилися), бруд, нерегулярна оплата оренди, комуналку не платили взагалі. З’їхали без попереджень, залишивши ключі тим же сусідам. Боргу 40 тисяч (з урахуванням застави), розбита люстра на кухні, зламаний диван, потерті котиком шпалери, забруднена кухня.
Мешканці № 3. Пара з двома дітьми. Прибирання в квартирі? Не, навіщо, квартира не своя, чужа. Помалювати на нових шпалерах? Так запросто! Своєчасна оплата? А давайте трохи пізніше, нам зараз нічим. Ви з’їдете такого-то числа? Ні, ми затримаємося на два тижні. На мої слова, що віддам частину застави тільки після того, як ці люди звільнять житлоплощу, чую семиповерховий мат.
Мешканці з котиками? Тільки після оплати ремонту. Сімейні пари? Тільки коли доведете, що серед вас хтось готовий займатися прибиранням. Діти? Шпалери купіть, наклеїте — поговоримо про дітей.
Задовбали.
