«Ягідки» і грибок

409

Працюю в салоні краси майстром нігтьового сервісу. Гарне місце, гарна назва, робота нескладна. Але пані… Якого біса ви, такі красиві, доглянуті, пахучі, не забувають про педикюр навіть взимку, носіть з собою багато років свій улюблений ненаглядний грибок?

Ну як ви можете кожен місяць робити недешеве нарощування, залишати гроші в кафешках, купувати собі тисячі другорядних дрібниць, але не звертати увагу на своє ж власне здоров’я? Як можна бігати кожен місяць, голосіння: «Ой, мені зовсім вже необхідний педикюр!», в різні салони краси і підсовувати майстру під ніс свої з’їдені грибком нігті і кошлаті п’яти? Невже ніде в крихітному вашому мозку не проскакує думка, що це не до майстру треба нести, а до лікаря, який одягне хірургічні рукавички і візьме шматочок шкіри на аналіз, щоб поставити діагноз? Це не чиститься, це лікується!

І не треба здутися животик на мене свої підведені порожні очі і лепетати: «Ой, ви зна-а-аете, це у мене вже да-а-авно, нічого страшного, не болить, не турбує». Я знаю, що не болить. Я знаю, що не турбує. Але це дуже заразна. І робити педикюр я вам не буду. Геть із мого крісла, заразні тітки! До дерматолога!