Як справи? Ще не народила!

377

Всім привіт, я вагітна, і мене люто задовбали!

Люди, поясніть мені, чим ви керуєтеся, коли чіпляєте вагітну під ліктик і починаєте їй втирати про те, як якась там ваша знайома знайомого стоматолога чиїй-то бабки в третьому коліні намучилася при пологах, як все це було боляче, криваво, страшно і жахливо? Навіщо вагітної знати про те, як хтось там породив здорового і міцненького малюка, а йому в результаті сказали, що дитина померла, але вже ви-то точно знаєте, що дитина був живий і його просто на органи продали. І ще для більшого ефекту потрібно розповісти у фарбах, як проводили цю всю розчленування, немов ви там щонайменше свічку тримали, а то і взагалі були головним расчленителем.

Я налаштовуюсь на позитивні, спокійні і безболісні пологи (так-так, таке теж можливо!), без будь-яких ексцесів, без потреби в кесаревому і без інших неприємних нюансів, що можуть вилізти, а тут ви зі своїми розповідями. Який в них сенс?!

Ще поясніть мені, чому вам так важливо дізнатися передбачуваний пів моєї дитини, коли термін народжувати і не за мною чи приїхала ось конкретно ця швидка допомога? Ви не побіжите до мене доглядати за старшими дітьми, поки я з чоловіком буду в пологовому будинку, ви не принесете нічого поїсти і не поцікавитеся у нього, а не треба ніякої допомоги, чи справляється він, не запропонуйте зашити або погладити чого-небудь (це ж мужик, він за замовчуванням безпорадний, готувати-прати не навчений, а занести пошматоване в ательє в сусідньому будинку не зможе), ви в принципі далі шапкового «драсьте» не йдіть. Так до фіга?

І звідки мені знати хлопчик там чи дівчинка? Ось народжу і побачу. Не треба мені ваших прогнозів животи і «я ніколи не помиляюсь в таких питаннях».

Термін народжувати? А от коли дитина буде готовий, тоді і пологи будуть. Раніше лягати в пологовий будинок я не збираюся, хоч це і не ваша справа. І не треба ображатися на моє «драсьте, кажуть, що хлопчик, пологи скоро вже, ні, в лікарню заздалегідь не ляжу» і сбегание в ліфт. Вам в принципі більше ніякої іншої інформації не треба, а наскільки це близько до правди вам не цікаво.

А геніальний питання «ти ще не народила?», який задають мені, коли я на сороковий тижні вагітності, з величезним випираючим животом. Народила, просто подушку підкладаю, блін. По приколу мені. Не вірите? Не народила? Ну так до фіга такі питання в стилі «Танька, а як тебе звати?» і образи в подальшому?

А якщо я раптом візьму молодшого дитину на руки і усаджений поверх живота, то відразу піднімається крик. Чорт забирай, я ж, напевно, відчуваю своє тіло, знаю, як розташувати дитину, щоб мені не було боляче, важко, незручно або ще якось. Але ні, крик на всю вулицю піднімається, причому абсолютно лівих і незнайомих людей. Ваше справа яка?

І окремі промені ненависті тим, хто вважає цілком нормальним тягнути свої руки до мого живота без попиту. Я взагалі не люблю, коли порушують кордони мого особистого простору, і всіляко намагаюсь цього уникнути. Ні, я подякую того, хто підтримає мене під лікоть, коли я буду виходити з «дуже продуманого» тролейбуса, у якого відстань від дна до дороги півметра (спускати дитину за руку там важко, бо той зростанням ще малий, і доводиться виносити його на руках), або хто подасть руку моїй дитині і допоможе перескочити на тротуар. Подякую того, хто запропонує сісти, підтримає, а то й зловить мене, коли якийсь мудак вилізе на трамвайні колії і воЕкшн буде змушений екстрено гальмувати. Але людей, які тягнуть свої брудні рученята до мого живота, я буду ненавидіти, буду з ними лаятися, йти від них, а то і бити по руках.

І що саме сумне, чому-то адекватні в принципі люди втрачають всю свою адекватність, бачачи вагітну. Так що ті, хто вважає вагітних неадекватними, подумайте, що нам іноді доводиться стикатися з такими особинами людства, які мотають нерви і виїдають мозок часом гірше, ніж двадцять п’ять дітей у дитсадку. Кажу вам як вихователь молодшої групи в декреті.