Хочете, розповім, як ми протестували роботу таллінській «швидкої допомоги»? І як ця служба взагалі влаштована? А вгадаєте, який препарат естонські медики везуть з Росії, як ми французькі сири з Європи?
Ну тоді слухайте 🙂
Я зламав собі ногУ і працювати не можу. Не ногУ, а нОгу. Все одно не можу.
25 грудня — самий розпал Різдвяних свят в Європі. Ми мотаемся по Таллінну та заходимо в Морський музей подивитися на кораблі і підводні човни. Музей дуже крутий і красивий, час пролітає непомітно. Всі подивилися, включаючи нутрощі корабля, і збираємось виходити. Спускаємося сходами, яку видно на фото. Гарна, зручна, абсолютно не слизька сходи — нічого не віщувало біди….
Раптом Ольга скрикує і хапається за ногу — підвернула на рівному місці. Знаєте, так буває, коли ставиш ногу, переносиш на неї вагу, а ступня раптом складається під 90 градусів. Біль дика, йти далі неможливо. Сідаємо на сходинки, знімаємо взуття, намагаємося зрозуміти характер травми. Біль не відпускає і тільки посилюється. Через хвилину (!) до нас підходить співробітник охорони і з’ясовує, що сталося. Пропонує допомогу і по рації викликає колегу. Підходить дівчина-адміністратор і теж запитує, чим нам допомогти. В цей час хлопець іде і приносить охолоджуючий пакет. Прикладаємо до ноги. Адміністратор пропонує викликати «швидку допомогу», якщо ми захочемо. Відмовляємося в надії, що біль потихеньку відпустить і ми зможемо дійти до своєї машини самі.
Але біль не відпускає, і на ногу встати немає ніякої можливості… 🙁 Приймаємо рішення їхати в лікарню і робити знімок. Просимо адміністратора викликати «швидку». Чекаємо. Кожні п’ять хвилин адміністратор підходить і цікавиться самопочуттям Ольги, пропонує принести каву, вибачається, що «швидка» їде так довго. Але воно і зрозуміло — сьогодні Різдво. Поки чекали, вирішив зв’язатися з асистансом нашої страхової компанії і заявити про настання страхового випадку. Додзвонився з першого разу, оператор записала всі дані і відкрила діалог «Вайбере» для оперативного зв’язку. Попросили повідомити назву клініки, куди нас привезуть. Адміністратор ще раз підійшла і запропонувала повторно відвідати музей безкоштовно, коли нам буде зручно, щоб хоч чимось компенсувати наші страждання.
«Швидка» приїхала хвилин через 30. Жінка-медик оглянула ногу і попросила зігнути стопу носком на себе — вийшло! Перелому точно немає — просто сильне розтягнення зв’язок. Їхати в лікарню не треба, достатньо просто накласти тугу повзяку на місці. Поки бинтувати ногу еластичним бинтом, мене попросили пройти в машину «швидкої допомоги», щоб оформити заявку на виклик. Приготувався відвалити невелику купку бабла…
Але як я був здивований, що виклик «швидкої» в Естонії безкоштовний не тільки для своїх, але і для гостей країни! 🙂 Медик просто занесла в планшет паспортні дані і все. Поки заповнювали форму, трохи поспитав, як влаштована служба «швидкої допомоги» в Естонії.
Естонська «швидка допомога»
В Естонії чергують трохи більше 100 бригад «швидкої допомоги». З них Таллінн обслуговують бригади 23 — вони виїжджають по місту і в околиці. У літній час до них додаються кілька велобригад, які приїжджають на виклики зі Старого міста — по вузьких вуличках великим автомобілю не проїхати.
Бригада швидкої допомоги складається з трьох осіб: керівника, звичайною сестри і техніка (він же водій швидкої). Керівник бригади «швидкої допомоги» є вашим лікуючим лікарем. Всі бригади в Естонії оснащуються ІТ-системою e-kiirabi. У кожної є планшет зі спеціальною програмою, яка підключається в загальній базі даних. За допомогою цієї системи можна отримати інформацію про попередні захворювання пацієнта, про що ним приймаються ліки. Також через e-kiirabi одна бригада передає чергування іншого. У 2015 році із-за збою в цій системі загинув молодий чоловік, якому терміново потрібні реанімаційні дії. Бригадир з-за помилки в програмі не зміг поставити відмітку про закінчення чергування, а з-за цього не приймався новий виклик. Поки ці питання вирішували, час пішов, і хлопця не врятували.
За добу медики отримують в середньому 240 викликів — це кожні 5-6 хвилин. Якщо вірити статистиці, то в Естонії «швидку» викликають в два рази частіше, ніж в інших країнах Євросоюзу, в перерахунку на одне і те ж кількість людей. Пояснюється це тим, що потрапити на прийом до лікаря-фахівця або навіть сімейного лікаря не так просто. Замість того, щоб кілька місяців чекати прийому за напрямом, можна викликати швидку, відсидіти 7 годин в коридорі клініки і потрапити-таки до потрібного лікаря. Тому естонці і люблять викликати «швидку» по кожному чиху або при температурі вище 37. З-за таких викликів служба екстреної допомоги перевантажується, і час приїзду до пацієнта збільшується. Хоча за регламентом воно становить 9 хвилин.
Зараз хочуть розробити нову методику, за якою будуть розділяти пацієнтів за ступенем тяжкості на етапі їх дзвінка в службу екстреної допомоги. Оператор буде направляти «легких» пацієнтів до сімейного лікаря, а «важких» — у відділення «швидкої допомоги».
Час дивовижних історій
Ще мені розповіли кілька історій про фінів, які приїжджають в Естонію збиткуватися і заливатися дешевою горілкою, а потім заблевывают вся підлога в безкоштовних таллінських «швидких». А естонські медпрацівники на зворотному шляху з Росії затарюються … диклофенаком. Препарат вони це дуже люблять, та ось в Естонії його не купити. Було дивним це дізнатися, бо він начебто повинен бути доступний в багатьох країнах Європи. А ще, виявляється, існують якісь складнощі при отриманні російської візи медпрацівниками Естонії. Щоб її отримати, вони, вказуючи клініку в якості місця роботи, пишуть «прибиральницю» на посаді. Теж якась мутна історія. Якщо хтось щось знає — пишіть, дуже цікаво.
Викликали «швидку» в інших країнах? Діліться досвідом.
