Заточуючи косу, друг випадково рубонув собі лезом долоню. Нехило так рубонув — приблизно на сантиметр в глибину, кровища так і періщить. Зрозуміло, негайно вирушили до травмпункту — мало чого.
В логіку всього, що відбувалося далі, складно повірити.
— Можна увійти? — стукає один з супроводжуючих у двері кабінету.
— В порядку черги!
Хлопчина озирається. Черга велика, але термінових пацієнтів не спостерігається — максимум невеликі синці та подряпини. В кінці черги сидить мій друг, заливаючи підлогу кров’ю, на нього озираються.
— Зараз можна пройти? Нам Екшн сно терміново.
— В порядку черги! — вже роздратовано відповідає медсестра. — Якщо не хочете чекати — викликайте швидку!
— Але ж ми і так в лікарні?! — дивується хлопець, але робити нічого.
Дзвонимо в швидку, обьясняем ситуацію. На тому кінці дроту запитують адресу.
— Вулиця Така-то, 111, — відповідає хлопець.
— Але ж це адреса травмпункту! Навіщо ви телефонуєте? Ми можемо вислати машину на будь-який інший адресу!
— Добре, надсилайте на вулицю Таку-то, 110.
— Ви розумієте, що ми привеземо вас в той же травмпункту?
Не знаю, чим би все закінчилося, але тут до кабінету піЕкшн шов вже нормальний, адекватний лікар і взяв пораненого. Обійшлося.
