— Мама, давай поговоримо з тобою як жінка з жінкою.
П’ятирічна Даринка подивилася на маму так серйозно, що тією тільки і залишилося сказати:
— Ну, давай… А про що будемо говорити?
— Як це про що? – здивувалася дочка. — Про чоловіків.
— Ну, якщо ми будемо говорити про чоловіків, значить «про когось», а не «про що», – поправила дочку мама.
— Як це — не про що? – не зрозуміла Даша.
— Коли ти збираєшся говорити про людей, потрібно говорити «про ком».
— Ох… — зітхнула невдоволено донька. — Ми ще не почали говорити, а ти мене заплутала…
— Ну, гаразд, гаразд. Що тебе турбує?
— Не що, а хто! — Тепер дочка поправила маму. – Мене турбує наш тато.
— А що з татом не так?
— Мені здається, мама, ти надто часто пристаешь до тата ночами…
— Що?… — Мама відчула, як на її голові заворушилося волосся. – Даша, ти що, по ночах не спиш?
— Сплю. — Дочка дивилася на маму чесними очима.- Але я чую, як ти кожну ніч говориш татові: «Вистачить! Вимикай свій комп’ютер! Вимикай комп’ютер!» Мама, він же у нас в комп’ютері гроші заробляє! І ляльки мені купує. Навіщо йому заважати-то?
— Уф… — Мама видихнула з полегшенням. – Так! Ти права. Я тебе зрозуміла. Виправлюся. Всі? Про все ми поговорили?
— Угу, — досить кивнула Даша. – Потрібно розігрівати вечерю. Скоро тато приїде.
І дівчинка поспішила до вікна, щоб не пропустити той радісний момент, коли тато під’їде до будинку на автомобілі і помахає їй знизу рукою.
Джерело: http://fledur.org.ua/
