Я дуже люблю ходити в планетарій, дивитися фільми про Всесвіт і інші галактики, читати праці фізиків, космологів і астрономів. Це захоплює. Кожна зірка на небі — це сонце зі своєю системою і планетами. Скільки всього незвіданого і не побаченого нами…
Наша планета така крихітна в масштабах Всесвіту. І ось на ній якимось дивом зародилося життя. Але, знову ж, за мірками Всесвіту — ненадовго. Всі люди вмирають. Вмирають зірки і планети. Нас ця доля коли-небудь теж торкнеться. І все. Нічого не залишиться. Що буде далі, ніхто не знає.
А у нас тут війни, соціальні нерівності, податки, іпотеки, інфляції, кризи, убивства заради вигоди і заради грошей, гомо — та інші -фоби, націоналісти, бидло, хами, купки людей, які вирішили, що вони головні, прихильники ідеологій «ти ж X, ти повинен Y», закони, придумані незрозуміло ким, все вирішують папірці, бюрократія, шаблони «як треба жити» та інше. Настільки дріб’язково й нерозумно, що і смішно, і сумно одночасно.
