Перші двадцять п’ять років мого життя просто дивом вдавалося не наражатись на «пришелепкуватих беременяшек». Рівно до моменту, поки я сама не завагітніла і не стало видно живіт, явно натякає, що я така ж, як вони, а зовсім не просто товста.
Вагітні жінки різних термінів і віків намагалися зігнати мене з сидячих місць у транспорті, у черзі в касу для вагітних або в поліклініці. У магазинах виривали з рук останній пакет молока певної марки. Не більше пузаті, ніж я, наполегливо просили допомогти донести їм важкі сумки, нахилитися і допомогти їм підняти впала річ, віддати їм мою пляшку з соком, тому що «ой, щось стало зле, пити хочеться». Настирливо лізли в моє кошик з покупками і театрально обурювалися, намагаючись вчити уму-розуму, побачивши там чіпси або газовану воду, які я по дорозі додому з прогулянки вирішила прикупити для чоловіка.
Де всі ці настирливі й нахабні жінки ховалися чверть століття і чому вони з’явилися в моєму житті саме в цей момент?! Я недавно народила, але вже відчуваю, як задолбаюсь в середовищі ось таких колишніх вагітних.
