Всі в дитинстві читали байку про бабку і мурашки? Якби вас запитали, хто прав і молодець, ви б що відповіли? Звичайно мураха! Хто зможе мені відповісти, чому зараз мурахи, які не бажають «нагодувати й обігріти» ледачих і безладних стрекозок, раптом різко стали жлобами, сволотою і взагалі ворогами народу?
Коли ти, М., під час навчання бовталася по клубах — я орала. Коли ти на батьківські гроші знімала квартиру — я жила з мамою, орала і збирала. Коли ти зі своїм хлопцем подорожувала — ми з моїм орали, збирали і шукали наЕкшн ного забудовника. Відповідай мені, чому зараз я повинна безоплатно пустити тебе пожити в свою двоповерхову квартирку в новому районі, на яку ми з моїм чоловіком угробили в цілому шість років життя? З хлопцем ти посварилась, батьки більше не хочуть забезпечувати тобі знімне житло? Співчуваю, але немає. На цій житлоплощі у нас живуть досить платоспроможні і наЕкшн ні квартиранти, мені не посміхається втрачати щомісячну орендну плату в розмірі половини моєї зарплати. Але в очах оточуючих я чомусь раптом стаю злою твариною, що не виручила людини в складній ситуації.
Коли ти, О., народжувала дитину, так і не вийшовши на роботу після інституту — я довбала дві мови і крім роботи моталася по всіляких курсів підвищення кваліфікації, маючи на сон, в кращому випадку, п’ять годин на добу. Коли ти вирішила сидіти в декреті до переможного, вже без виплат, на зарплату чоловіка — я хапалася за будь-яку підробіток, щоб ми могли розпочати будівництво будинку в одному славному острівній державі. Коли ти в цьому декреті не відмовляла собі в маленьких радощах типу шуби за сто тисяч — ми їли порожню вівсянку і суп з капусти, я штопала капронові колготки, а чоловік кинув палити, тому що це було занадто дорого. Чому зараз нас оголосили жадібними виродками за те, що ми відмовили сім’ї з дитиною пожити місяць на халяву в будинку біля моря? А нічого, що за оренду цього будинку нам у сезон по шістсот євро за два тижні платять і ми прагнемо якомога швидше окупити будівництво, щоб нарешті переїхати?
Поки ти, А., не напружувався на п’ятиденці у своєму офісі — мій чоловік впахивал по дванадцять годин на день, іноді без вихідних і завжди без відпусток, щоб заробити ім’я і згодом мати можливість працювати віддалено. Поки ти купував в кредит машину, щоб красуватися перед дівчатами — ми харчувалися картоплею з бабусиного городу, щоб купити чоловікові дорогий діловий костюм, щоб справляти гарне враження на партнерів. Поки ти попивав пивко з друзями з цієї своєї роботи, він нескінченно тинявся по різних симпозиумам і семінарів, заради знайомства з не завжди приємними, але потрібними людьми. Тинявся на автобусах і з попутниками, зауважу, на відміну від тебе, тому що машина для нас завжди була надто дорогою покупкою. Чому зараз ти оголосила йому бойкот за те, що він не взяв тебе працювати в довгостроковий і грошовий проект, на якому від тебе користі, як від козла молока? Чому так: ні фіга не робив ТИ, а в незручному становищі зараз мій чоловік, на якого дивляться спільні знайомі, яким у тебе вистачає нахабства скаржитися?
Ми, на виконання своєї мрії угробили юність, поклали частину здоров’я, не побачили і не спробували багатьох речей. Все це заради того, щоб до тридцяти п’яти років звалити жити на красивий острів, працюючи віддалено і прикривши тили здачею квартир в рідній країні, а згодом перетягнути до себе батьків, щоб вони зустріли старість біля моря. Ми не чекаємо схвалення, але задолбались постійно відчувати себе якимись монстрами тому, що не маємо бажання садити собі на горб стрекозок, які весь цей час ні в чому собі не відмовляли. Які до нинішніх тридцяти п’яти років раптово виявили себе з голою, пардон, дупою, без свого житла, нормальної роботи, накопичень і перспектив все це отримати.
Так що, милі бабки, якщо обрали легкий шлях, так вже стрибайте по ньому до кінця, і не треба намагатися виїхати на мурахах. Вони своє вже відпрацювали.
