При всьому великому достатку мотоциклетної техніки в СРСР, коли мова заходить про квадроциклах, згадуються насамперед різні закордонні машини. Так вийшло, що квадроцикли в країні довгий час не проводилися, хоча ті ж снігоходи були моторолери, та й тема квадриків досліджувалася, починаючи приблизно з середини 30-х років, але далі досліджень справа не йшла.
В кінці 1980-х на Харківському заводі ім. Малишева (ЗИМ) почали розробку компактного багатоцільового транспортного засобу, придатного для пересування по пересіченій місцевості, в умовах лісу, підтоплених грунтів, загалом, у загальному типового за сучасними мірками квадроцикла.
До 1990 році досвідчені зразки проходили випробування. Машина була не зовсім типовою, вийшло щось середнє між моторолером і маленьким трактором, здатним тягнути плуг і працювати з механізованим сільськогосподарським інвентарем. Так, у ЗІМ-350 є навіть вал відбору потужності.
Перед водієм (або трактристом?), крім спідометра і блоку контрольних ламп від мотоцикла «ІЖ» є важелі управління передачами, реверсом, блокуванням…
Заводиться ця техніка як звичайний Іж Юпітер – 5, від якого на ЗІМ-350 варто дефорсований двоциліндровий двотактний мотор об’ємом 349 кубиків з електронним запалюванням. Взимку заводиться неважливо, а для охолодження в літній час двигун обладнаний примусовою подачею повітря до циліндрів. Привід тільки на задні колеса.
Незважаючи на те, що на спідометрі красується 160 км/годину, в реальності максимальна швидкість становила близько 70 км/год. Втім, природне середовище проживання такої техніки далека від гоночних треків. Гальмівна система гідравлічна, двоконтурна, гальма барабанні.
Випуск цієї техніки почався в 1991 році, от тільки серійним назвати його не можна. Проводився невеликими партіями, і попитом у містах не особливо користувався, а ось жителі глибинки купували цей квадрик для господарства. Вистачає їх і зараз на вторинному ринку України, хоча «Зима», як його називали в народі, вже швидше історія.
