У мене депресія, і мене задовбали. Ні, не ті, хто придумує собі діагноз, — більшість моїх близьких навіть не здогадуються, що такі винахідники бувають, так що ніякого «ти вигадуєш, тому що це модно» немає. Ті, хто знають про мою проблему, в курсі, що я лікуюся у лікарів, що ймовірна причина знайдена, вона лежить в області фізіології, об’єктивно існує, це можна виправити, але дуже не швидко. А поки що треба якось жити, тому мені призначають ліки.
І ось тут мене починає задовбувати. Мені реально простіше сказати небайдужим, що мені призначили нове ліки, ніж довго і нудно відбиватися від їх питань. Але кожен раз, варто мені заїкнутися про таблетках, як починається… Так, це антидепресант. А чим, по-вашому, лікують депресію? Таблетками від кашлю? Безпечним і майже не чинним заспокійливим з реклами? Так, це сильнодіючі препарати, їх треба приймати тільки за приписом лікаря, іноді під його контролем. Я так і роблю! Так, треба уважно вивчати інструкцію і слідувати їй, якщо лікар не сказав робити інакше — але це з будь-яким препаратом так. До чого ці ахи і охи з приводу ліки від депресії? Це таке ж ліки, як і інші, воно прописано мені лікарем, в чому проблема?
І тут приходить час другої задолбашки. На думку деяких, мені потрібно просто взяти себе в руки. Ось ніби зазвичай людина розуміє, що проблема так просто не вирішується, а потім видає цю геніальну думку. І як я сама не додумалася, а? Ходжу по лікарях, витрачаю на таблетки, страждаю від депресії, яка лікується дуже повільно (а в ній приємного мало)… І все це не потрібно, достатньо просто взяти себе в руки. А чому б вам не порадити людині зі зламаною ногою перестати випендрюватися зі своїми милицями і почати ходити нормально?
