Я знімаю квартиру. За останні п’ять років прийшла до невтішного висновку: нормальні господарі — як лохнеське чудовисько: всі про них чули, але ніхто не бачив. Кожен наступний рве мені шаблон з жахливою силою.
Як вам пропозиція залишати господині гроші на унитазном бачку? Коли зможе, прийде і забере.
Критичний огляд тапок — вони можуть здерти меблевий лак, якими покриті підлоги.
Залізти в холодильник — це взагалі святе.
Вимагати сплатити за чотири місяці вперед, тому що господиня хоче у відпустку, — і це було.
Відкрити квартиру своїм ключем рано вранці в суботу без попереднього дзвінка — мила справа.
У будь-якому випадку при раптовій появі виявлений бардак (немита чашка на столі) викликає слововиливи хвилин на сорок по самому бідному рахунку.
За договором оплата зЕкшн снюється авансом за десятих чисел. Значить, вже другого треба починати надзвонювати і цікавитися, коли ж будуть гроші. До речі, виплати я не затримувала навіть у найважчі місяці.
* * *
Поки плакалася, зателефонувала господиня. Щиро здивувалася, чого це я на роботі (в будній день о пів на десяту ранку) і радісно повідомила, що їм треба зробити техпаспорт, з БТІ прийдуть з 9 до 13, і її чоловік посидить в квартирі почекає. Сиджу мандражирую — як би чого не сталося.
