Я не журналіст, але працювати з акулами пера довелося мені чимало писала прес-релізи від імені державної служби. Здавалося б, немає нічого простіше: отримав реліз, поспілкувався, обробив інформацію і видав її на сторінках газет. Ан ні, кожен журналіст вважає себе Знавцем Слова, Права, Економіки і Всього Іншого. І починається…
— Чому ви переправили текст і спотворили назву нашої служби?
— Ну, читачам так зрозуміліше.
— А нічого, що інформація змінилася на зовсім протилежну? І чому слово «комітет» читачам зрозуміліше, ніж «служба»? Це організації з абсолютно різним обсягом повноважень.
— Да ладно вам, яка різниця? Головне — привернути увагу читачів.
— Чому ви пишете, що суд наклав штраф? Суд лише підтвердив, що наше рішення було правильним! І це рішення навіть не вступило в силу.
— А яка різниця?
— Ви перекручуєте Екшн сність. У читачів складеться неправильне уявлення про повноваження суду і нашої служби!
— Ну, ви ж самі написали…
Да ладно! Невже ми самі так написали? Ось реліз, давайте почитаємо. У нас, до речі, є спеціальна інструкція, де прямо сказано, що писати потрібно максимально примітивно, бо (цитую) «в іншому випадку текст може бути істотно зіпсовано при обробці ЗМІ». Зауважте: не «не зрозумілий читачами», а «істотно спотворений ЗМІ». Тому що, як не дивно, навіть журналісти спеціалізованих видань, які претендують на звання економічних і політичних, не мають навіть елементарних знань у тій області, про яку пишуть.
Одна знайома журналістка з великим стажем нещодавно просто добила. Попросила пояснити, у чому полягає суть боротьби з відмиванням грошей, а то вона «вже шість статей про це написала, але поки не зовсім в темі».
Пишіть далі, дорогі, боріться за свободу слова і достовірність інформації! Тільки почніть з себе. Навчіться хоча б елементарно розбиратись в тому, що хочете донести до своїх читачів.
