— Дідусю, в розетці електрика? — запитав онук.
— Угу, — відповів дід, не відриваючись від газети.
— А воно живе?
Дід подивився на онука, намагаючись зрозуміти питання.
— Ну, дідусь! Воно живе?
— Так, ніби мертве…
Онук, чомусь, посмутнів. Потім запитав:
— А мама у нього є?
— Мама? — Дід усміхнувся. — Як сказати… Електростанція — його мама.
— Ось вона засмутиться…
— Засмутиться?!
— Ага. Напевно, це я винен.
— У чому це ти винен? — Дід нічого не розумів.
— В тому, що воно стало мертве. Коли я його чіпав, воно ворушилося.
— Зачіпав?! — У діда заворушилося волосся на голові. — Електрика?!!
— Угу…
— А ну-ка покажи, де ти чіпав!!!
— А он… — онук показав на розетку, яка була старанно розібрана, і судячи з виноватому погляду, самим онуком.
Від триповерхового ідіоматичного виразу електрика — на кілька секунд — померло у всій селі.
Онук не злякався. Навпаки, від таких дивних слів він прийшов у захват…
Джерело: http://ahumor.org.ua/
