Історії

Знаєте що, дорогий доктор, я розумію, що зарплати у вас маленькі і все таке, але навіть не задовбали — все нерви мені і моїй родині випиляли ваші колеги, тому мені є що вам сказати на тему самолікування.

Офіс у нас середній за розмірами, люди працюють різні: розумні і дурні, багаті і бідні, старі й молоді. Понакупят китайських телефонів по три тисячі, з яких звук, як з порваних дідівських колонок, і включають їх на всю.Щогодини з телефону тридцятирічної жінки лунає: «Мама-мамусю, твоя дочурочка дзвонить».

Доброго дня! Хотілося б теж виплакатися, сил вже немає терпіти. Велику частину життя ми проводимо на роботі, погодьтеся? Тому колектив мимоволі стає нам рідним, а колег, як і всіх родичів, на жаль, не вибирають.

Мужики, чому вас так шокує факт, що дівчина перед сном мажеться кремом, у ванній чиститься лосьйоном і скрабом, робить маску? «Ти і без того гарна!» Ну-ну: як тільки дівчина себе запускає, ви тікаєте за першої-ліпшої спідницею, яка все ще застосовує ці тисячі баночок у ванній кімнаті.

Привіт людина, що пропонує купувати безалкогольне пиво або вино, щоб не задолбываться. Я не автор історії, на яку ви відповіли, але теж не пю і теж хочу висловитися.

Задовбали на людей злитися. Воно вам треба? Ранимі такі всі? Слідкувати За собою не пробували?Півроку тому я влаштувалася на нову роботу. Новий колектив, нові люди, нове все.

Мене дуже втомили «образливі», до яких все навколо нетактовно звертаються. Таких історій тут чимало. Дізнавшись, що хтось захворів, більшість людей в рамках щирого участі (або хоча б чергової ввічливості) скажуть хворому «видужуй швидше» або «не болів, одужуй», а у відповідь почують щире (або вартове ж) спасибі.

Іноді мені здається, що деякі люди живуть під девізом «цілком таємно». Особливо цим любить грішити моя улюблена мама, не знаю, чи це все ще совкове прагнення жити «як всі», то дотримання принципу «не жили заможно — не#уй починати».

Працювала в аптеці. У покупців йшов на ура антисептичний розчин — простіше кажучи, 96-відсотковий спирт. Підходить захмелілий, але гуморний клієнт:— А він у вас не прострочений?— З вами не встигає просрачиваться!Дурне слово вийшло, але краще і не скажеш.

Я ріелтор. І мене ніхто не задовбав. Я займаюся нерухомістю без двох тижнів 18 років, за ці роки провела більше тисячі угод. Жодного незадоволеного клієнта, жодної не те що расторгнутой — жодної оскарженій угоди.

Всім привіт! Я той самий чоловік з «Ордену відбулися панів», і я не хочу брехати. Я не навязую свою думку, не лізу розповідати про те, що, яке і скільки я купую, не ділюся ні з ким тим, що, мовляв, перли мілкуватий.

— Ти що, не могла помити посуд? Знала ж, що прийду пізно! Тобі так лінь?— Якого біса ти мою тарілку миєш, ніби я безпорадний якийсь? І що з того, що я пізно прийшов?— Навіщо ти закрила двері в курилку? Ти ж знаєш, я завжди ходжу слідом за тобою палити.— А двері в курилку буде Пушкін закривати? Несе, як із смітника! Мало що ти думала! А я от не хочу зараз палити, так що, мені дихати смородом?— Тобі так складно заблокувати екран, коли від компютера відходиш? Бачиш, дитина ледве систему не зніс!— Якого біса ти знову екран заблокувала? Тепер я повинен пароль згадувати! Дитина сюди не полізе, він взагалі до столу не дістає.— Припини давати коту кефір, його від нього проносить!— Сидиш кефір лопаешь, хоч би котику налила!— Що ти мене три рази перепитує? Чую, чую, не глухий! Я завжди тебе чую, не треба мені тисячу разів повторювати, як даун!— Коли ти мені це казала? Не памятаю, напевно, ти тихо сказала, всього разок.— Ти чого локшину знову їси? Зарплату затримали? А у мене зайняти слабо? Я тобі не друг, чи що?— Так дістала вже! Скільки можна грошей клянчити! Кожен раз тебе виручати ніяких грошей не вистачить.

Є у виробництві (та й не тільки) поняття tolerance level. Коли норма — це N ± x%. Тобто ми повинні витратити 100 000 рублів на рекламу, але можемо витратити 90 000, а можемо і 110 000, і ніхто нас лаяти не буде.

Працюю в лікарні, телефон розривається цілий день — то постачальники турбують, то клієнти незадоволені. Але цей мужик запамятався особливо. Затрималася допізна; ближче до півночі дзвонить телефон:— Алло, привіт.— Здрастуйте, це букмекерська контора?— Якщо тільки «виживе — не виживе»...

Як же задовбали любителі історій про те, як в Африці діти голодують! Для нас з чоловіком в пріоритеті подорожі: у нас немає елітного житла, дорогої машини або топових гаджетів, але ми два-три рази на рік їздимо відпочивати.

Я вважаю себе ввічливою людиною. Я вітаюся з людьми, яких зустрічаю регулярно, навіть якщо ми не знайомі — сусідами в ліфті і підїзді, консьєржами і охоронцями, працівниками інших відділів на роботі, сусідками по роздягальні в спортклубі.

Ви ніколи не проводжали бабусю дружини на поїзд Санкт-Петербург — Маріуполь? У-у-у... Це екшн чистої води.До вокзалу їзди дві хвилини. Просять приїхати за годину, інакше бабуся почне хвилюватися.

Перші двадцять пять років мого життя просто дивом вдавалося не наражатись на «пришелепкуватих беременяшек». Рівно до моменту, поки я сама не завагітніла і не стало видно живіт, явно натякає, що я така ж, як вони, а зовсім не просто товста.

Порівнювати діагнози, говорите? Я ось недавно потрапила в ситуацію, коли з однією і тією ж проблемою зверталася до трьох різних лікарів і мимоволі порівняла їх укладення і підхід до вирішення проблеми.