медицина

Працюю в салоні краси майстром нігтьового сервісу. Гарне місце, гарна назва, робота нескладна. Але пані... Якого біса ви, такі красиві, доглянуті, пахучі, не забувають про педикюр навіть взимку, носіть з собою багато років свій улюблений ненаглядний грибок?Ну як ви можете кожен місяць робити недешеве нарощування, залишати гроші в кафешках, купувати собі тисячі другорядних дрібниць, але не звертати увагу на своє ж власне здоровя? Як можна бігати кожен місяць, голосіння: «Ой, мені зовсім вже необхідний педикюр!», в різні салони краси і підсовувати майстру під ніс свої зїдені грибком нігті і кошлаті пяти? Невже ніде в крихітному вашому мозку не проскакує думка, що це не до майстру треба нести, а до лікаря, який одягне хірургічні рукавички і візьме шматочок шкіри на аналіз, щоб поставити діагноз? Це не чиститься, це лікується!І не треба здутися животик на мене свої підведені порожні очі і лепетати: «Ой, ви зна-а-аете, це у мене вже да-а-авно, нічого страшного, не болить, не турбує».

Сучасний світ зручний тим, що будь-яка жінка з бридкого каченяти може перетворитися в лебедя, якщо сама того забажає. Досягнення лікарів чудові: тисячі збільшених губ, прибраних горбинок на носі, красивих грудей, акуратних овалів особи, струнких стегон.

Задолбали, що люди, не розбираючись в темі, заважають в одну купу мух з котлетами і потім виносять обвинувальні вироки. Так вчинив і автор історії про лікарів.

Так вже склалося, що я курю. Шкоду цієї звички оскаржувати не буду. Оточуючих не обкуриваю, є «курилки» — от і славно, курю там. Я в курсі, що завдаю шкоди своєму здоровю, але це частина мого життя.

Ви ветеринар, і ви задолбались від того, що до вас ходять недалекі й неосвічені власники тварин і обурюються, коли ви виставляєте їм чеки за лікування на космічні суми? Можливо, ви й справді такий «добрий доктор Айболить», який, не жаліючи живота свого, не спить ночами, лише б принесений напівживий хомячок до ранку радісно застрибав і жив ще років сто.

Було багато постів про боротьбу «бабок» і «мурах». Почалося все з історії «Цікава ентомологія». Історії лише трохи менше року, проте дозвольте її як би воскресити.

Вчора я дуже голосно матом орала на тетечку в реєстратурі дитячої поліклініки. Знаєте, чому? Підходжу я до віконця з написом «Довідкова»:— А ви не знаєте, де можна пошукати те-то і те-то?— (на блакитному оці) що Я вам тут, на питання відповідати сиджу?— А навіщо, по-вашому, ви тут сидите?— Не ваше діло! Кожен питати почне — мозоль на мові зароблю відповідати.Я, перемежовуючи лінгвістичні конструкції матом, запропонувала пані мовчки брати швабру і топати в поломойки, раз її так лякає мозоль на мові — тут же їй платять за мозоль саме на мові, а не на дупі!

Дзвоню в лікарню дізнатися, коли у звязку зі святами буде працювати дільничний терапевт.— Альо, лікарня!— Здрастуйте, а Іванова в суботу працює?— Так, — і тиша в трубку.— А зі скількох і до скількох?— За розкладом понеділка.— А розклад понеділка — це?..— З чотирьох.— З чотирьох до-о-о?..— До шести.Ну ось і ладушки.

Дорогий дитячий психолог, йдіть нафіг зі своїми стереотипами! Я як раз з тих дітей, чиї батьки розлучилися. Але у мене чомусь немає невиліковної психотравми.

Після Нового Року приходить пацієнтка до нас у клініку, заходить в кабінет, сідає. Починаю простий опитування: з чим, мовляв, прийшли?— Доктор, — каже, — у мене такі мігрені з осені і аж до самої середини весни або навіть до початку літа! Це просто неможливо! З самого ранку, як встаю, вже голова починає боліти і шию як панциром сковує! І нежить постійний, ніякі ліки не допомагають! Вже не знаю, що робити! У всіх невропатологів в місті була, поки до вас не потрапила! І ніхто причину знайти не може, ні на томографії, ні на рентгені, ні в яких аналізах! Я вже стільки грошей витратила на всі ці експериментальні ліки! Допоможіть, на вас одна надія!Втомлено прикриваю очі, вже знаючи, що буде далі:— А шапку ви носите?— Ні, ну що ви, як я в ній буду виглядати, у мене ж укладання...Прикро.

У нашій аптеці — великий зал з відкритою викладкою товару. Помітили, що регулярно зникають цінники. З ранку перед відкриттям все перевіряємо, друкуємо відсутні цінники, а в середині дня в зал виходить завідуюча і лається, що частина ліків лежить без цін і підписів.Довго ламали голову над загадкою.

Працюю в реанімації. Дві години дня. Привозять мужика 35 років — гемоглобін 43 (норма для дядьків — 140-160). Три дні чоловік просидів на горщику. Все говорить про те, що у нього нехилое кровотеча, і через пару днів рятувати буде вже нічого.

Позавчора нашій бригаді пощастило. У нас не було дзвінків! Так буває. Рідко, але буває. У нас обмежене число прикрипленного контингенту. Літо. Хто здає іспити, хто вже поїхав відпочивати.

Заходжу нещодавно в аптеку за «Плантексом» (спеціальний чай для немовлят, в одній пачці десять пакетиків).— Можна упаковочку «Плантекса»?— Вам велику чи маленьку?— Хіба вони різні бувають?— Є три штуки, є по дванадцять.— (здивовано) Давайте велику.— Вибирайте! — показує аптекар на стеллажик з презервативами «Контекс».— (з сумною посмішкою) Дівчина, мені потрібен чай для немовлят «Плантекс».

У 2007 році у мене почалися проблеми з циклом. Простіше кажучи, не закінчувалися місячні. На той момент я була безробітною і не мала поліса, тому пішла в платну клініку.

Умильная картина: бабусі годують онуків яблучками, бананами і домашнім компотом. І все б нічого, тільки ми знаходимося зараз в дитячій інфекційній лікарні у відділенні з отруєннями.

Продавець в магазині «накручує ціни трохи, щоб розрахуватися за крадене до ревізії».Лікар збирає по відділенню гроші за кожен чих, тому що мало отримує.Поліцейський відкладає в дальній ящик заяву, яка може зіпсувати йому статистику.Люди, ви зійшли з розуму?Я не краду.

Я вже десять років страждаю від хронічного циститу. Лікувати його ніхто не береться, всі лікарі тільки виписують таблетки, від яких у мене вже розвинувся гастрит і періодично поболюють нирки.

Працюю на ресепшне в медичному центрі. Задолбали наше начальство і його погляд на організацію роботи центру. Купити простенький, з мінімальними функціями, але хороший робочий МФУ, щоб реєстратори не намагалися витягнути зажевавшийся лист, не ловили кожен новий листочок швидше-швидше, поки він не впав на підлогу (лоточок під надруковані листи відвалився 200 років тому)? Ні, навіщо? Нехай чергу людей з престижної організації, хто прийшов на медогляд, стоїть, чекає і спостерігає, як реєстратор виловлює листочки з принтера.

Працюю в лікарні. Мене вражають пацієнти, що використовують «швидку» в якості безкоштовного таксі і шансу потрапити до лікаря без черги, особливо в чотири ранку.